Academia.eduAcademia.edu

ПРОБЛЕМИ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ГЕНДЕРНОЇ СЕГРЕГАЦІЇ У НАУКОВІЙ СФЕРІ

SPECIALIZED AND MULTIDISCIPLINARY SCIENTIFIC RESEARCHES - Volume 1

Abstract

кандидат філологічних наук, MБA, доцент Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана УКРАЇНА Досягенення гендерної рівності в усіх сферах життєдіяльності є загальнолюдською ціллю сталого розвитку №5, проголошеною Генеральною асамблеєю ООН у 2015 році. Незважаючи на значне зростання ролі жінок у суспільстві та світовій економіці, їхня недостатня присутність у дослідницькій галузі спричиняє занепокоєння світової наукової спільноти. Особливу стурбованість викликає, зокрема, явище вертикальної гендерної сегрегації, тобто нерівномірний розподіл частки жінок і чоловіків на різних організаційних рівнях академічних та дослідницьких організацій, що характеризується зменшенням жіночого представництва на вищих щаблях управління. Недостатнє представництво жінок на керівних посадах наукової сфери має наслідком нерівномірний гендерний розподіл адміністративних та матеріальних ресурсів, що є проблемою не лише з точки зору соціальної справедливості, але й академічної етики та меритократії. Окрім того, вертикальна гендерна сегрегація призводить до втрат людського капіталу, оскільки значна частина жіночих наукових талантів не знаходить повного застосування через неможливість очолити дослідницькі проєкти, структури та організації. Таке становище зумовлює актуальність даного дослідження для оптимізації економіки знань шляхом наближення до гендерного балансу. Його новизна полягає у структуруванні та узагальненні причин та механізмів вертикальної гендерної сегрегації, виявлених шляхом емпіричних досліджень. Дослідження проведено методом гендерного аналізу і зосереджується на виявленні соціально зумовлених розбіжностей між чоловіками та жінками у розподілі посад, ресурсів та впливу на прийняття рішень у науковій сфері. Бар'єри, що постають перед жінками в науковій кар'єрі, не лежать у юридичній площині, адже рівність прав жінок і чоловіків забезпечується законодавством всіх цивілізованих країн, які є гравцями на науковому полі. Ці перешкоди мають структурний характер і коріняться гендерних стереотипах та історичних традиціях, саме тому доведення об'єктивного існування таких бар'єрів потребує окремих дослідницьких зусиль. Показовим з точки зору ризику втрати жіночих талантів для науки є досвід Барбари МакКлінток, яка 1983 року отримала Нобелевську премію в галузі фізіології та медицини за відкриття мобільних генетичних елементів. Свого часу мати вмовляла її не вступати до коледжу, щоб не погіршувати шанси на заміжжя, а на пізніших стадіях наукової кар'єри Б. МакКлінток мусила самотужки залучати кошти на фінансування своїх досліджень, не отримавши ставку професора в Корнуельському університеті. Таким чином, жінка здійснила відкриття не за підтримки, а всупереч спротиву системи, і долучилася до числа 17 (3%) нобелівських лауреаток в галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, які протистоять 599 (97%) лауреатам-чоловікам [Атамась, 28.02.2020].