Religious Melancholy. Etiological Approache

State, Religion and Church in Russia and Worldwide, 2016

The article analyses theoretical approaches to religious motivation. It starts by identifying four core theoretical perspectives: selfdetermination theory, expectancy theory, sacralization theory, and religion-as-a-quest theory. In the self-determination approach, studies show the relationship between the level of religiosity, psychological well-being, and various psychological characteristics. The expectancy theory considers motivation as an assessment of achieving desired outcomes, depending on somebody's opportunities and various situations. According to the concept of sacralization, particularly any target can be devoted to something spiritual, and thus religious motivation is not something special. Religion-as-aquest theory considers religion as an attempt to answer important existential questions, reflecting the search for meaning. Overall, the psychology of motivation helps to understand many personal and socio-cultural processes connected with religion.

2021

The collective monograph is a scientific and practical publication that contains scientific articles by doctors and candidates of sciences, doctors of philosophy and art, graduate students, students, researchers and practitioners from European and other countries. The articles contain research that reflects current processes and trends in world science.

Society and security insights, 2023

Th e religiosity of Russians is changing under the infl uence of global and local factors that characterize the post-industrial development of society: the repertoire of religious movements and beliefs is changing, religious practices and perceptions of faith and attitudes toward believers are being transformed. Being simultaneously a social and individual quality, refl ecting individual experiences and the infl uence of society, the existing norms and institutionalized (constructed by social actors and formed in the course of socialization) social perceptions of religion and faith, religiosity is refl ected in the public consciousness in the form of generalized images, whose characteristics have common, common to all Russians, and unique components, determined by diff erent factors. Th e article presents the results of psychosemantic studies in four border regions of Russia (Altai Territory, Novosibirsk Region, Altai Republic, Republic of Tuva, n = 200). Th e images of four carriers of religiosity-"I am a believer, I follow the teachings of the church, I consider myself a follower of a certain religion", "I believe in God in my own way, but I do not practice a particular religion", "I cannot say whether I believe or not", "I am not a believer, such things do not interest me", "I am not a believer because religious teachings are wrong", assessed by the statements from the scale of "Spiritual personality" in adaptation of G. V. Ozhiganova. Several semantic spaces are constructed and interpreted-common for all regions of the study and separate for each region. Th e authors conclude that the hypothesis of the existence of common bases of categorization is only partially true. Th e confi guration of the images in the space correlates with the ethno-religious features of the region and refl ects the specifi city of the regional mentality.

Article, 2019

В статье исследуется генезис психологизма в качестве методологической основы изучения религиозного опыта. Показано, что первый опыт последовательного применения психологизма с целью радикальной критики религии был осуществлен Д. Юмом, редуцировавшим религиозный опыт к эмоциональнопсихической природе человека. В результате в философии Юма сфера религиозных переживаний оказалась полностью десакрализованной, а понятия «личность», «духовная субстанция», «мистический опыт», составляющие ядро духовной и религиозно-этической жизни человека, были объявлены бессодержательными. В исследованиях Ф. Шлейермахера принцип психологизма использовался для выявления оснований религиозности. Согласно его учениям сакральное укоренено в самой природе человека в виде изначального, недифференцированного «религиозного чувства». Разработанный философом вид психологизма является теистическим, поскольку он исходит из признания онтологического характера божественного начала, которое изначально присутствует в религиозном опыте, а не привносится в него верой, конкретным вероучением или метафизикой. По Шлейермахеру за чувство причастности к Богу отвечают не высшие психические функции и рациональное сознание, а предваряющее мысль переживание вместе с обеспечивающими его психосоматическими структурами. Таким образом, теистический психологизм обнаруживает за привычными проявлениями религии – верой, образом мыслей и правилами поведения – первичные элементы религиозности, составляющие предкогнитивное содержание переживаемого человеком чувства сакрального. В дальнейшем психологизм подвергся критике со стороны представителей феноменологии, утверждавших, что психические феномены могут быть зафиксированы в качестве непосредственных очевидностей за пределами самосознания. Это привело к оформлению в рамках феноменологии религии новой разновидности психологизма – трансцендентального психологизма, представители которого рассматривают религиозное чувство как единство трансцендентального (категориальной схемы «священного») и психологического (религиозного переживания как психического феномена). Значение теистического психологизма в качестве методологии анализа религиозного опыта заключается в том, что он, во-первых, послужил основой формирования феноменологии религии как ведущего направления исследования религиозного опыта и, во-вторых, открыл возможность изучения универсальной психосоматической основы религиозного чувства. Эта основа может быть выделена путем сопоставления и сравнительного анализа описаний, полученных в результате сознательного самонаблюдения за личным духовным опытом представителей различных религий и духовных практик. Ключевые слова: религия, религиозный опыт, религиозное переживание, принцип психологизма, теистический психологизм, психология религии, феноменология религии.

Philology & Human, 2018

Philosophy. Psychology. Pedagogy, 2017

Консультативная психология и психотерапия, 2015

The article is aimed at getting familiar with the Western researches of spiritual and religious coping. The main categories, conceptual models and results of the empirical studies in the current research field are overviewed. For the Russian psychological theory this direction of research could serve as an example of a methodologically mature field that could enrich the instruments of studies in the field of psychology of religion and psychology of coping behavior. For the psychological practice it serves as an example of scientifically based look upon the connection between spiritual and religious phenomena and their input in the process of overcoming critical situations. Conclusions are made; future research perspectives and the development of the current field in Russia are discussed.

Консультативная психология и психотерапия, 2016

Spiritual and religious beliefs and practices contain an enormous therapeutic potential, which is shown by research held in the West. What prevents therapists from addressing this sphere with their clients? What are the barriers, strategies and conditions of integrating spiritual into psychotherapy? The scientific and empirical foundation of research analyzed in current paper gives an example ofan alternative to unproductive discussions on an abstract level in ideological-confrontational style on the evidence based and scientific level. The positive and negative side of such instrumental and behavioristic approach to spirituality is outlined. A task of generating a whole and methodologically funded model of the process of spiritual coping is beingraised.

кнт, 2018

The monograph represents the scientific theoretical substantiation and the comprehensive empirical study of comprehending religious discourse through general psychology, as well as such interdisciplinary branches as discursive psychology and psycholinguistics. On the ground of a pre-substantiated psychological definition of the «discourse» category, the definition of religious discourse has been observed as the process of cognitive-speech activity in a religiously relevant social and communicative situation, which involves the reception, transmission and/or creation (compilation) of certain religious texts in a certain context, and as the current result of this activity, which creates the corresponding discursive picture (model) of the world. The concept «religious discursive personality» has been introduced and substantiated. It refers to a person who believes in God or, at least, internally accepts the idea of His being and appropriately perceives, comprehends, reproduces (as a recipient) and/or creates religious discourses (as an author/a co-author), and with their help reproduces and simultaneously forms himself/herself, meaningful оthers and the whole surrounding world. А psychological conception of comprehending religious discourse has been developed and substantiated. It possesses the following systemic components: 1) the subject of comprehending – a religious discursive personality; 2) the context of comprehending with such main dimensions as regulatory-behavioral, cognitive-intellectual, motivational-target and affective-empathy aspects; 3) basic levels of personality’s comprehending – semantic (interpersonal) and sense (personal); 4) basic linguistic-figurative form of expression of meaning – a metaphor (basic metaphor). A subpersonal symbolic-archetypal level of comprehending, which constitutes both personal and interpersonal levels, has been considered separately. According to the proposed conception, four basic notional fields, in which a religious discursive person stays alternately or simultaneously in the process of comprehending the religious discourse, and the corresponding basic types of comprehension have been distinguished: a religious-normative field – comprehension-reproduction; a cognitive-intellectual field – comprehension-cognition; a motivational-target field – comprehension-intention and an affective-empathy field – comprehension-empathy. According to the empirical research results, the peculiarities of religious activity of Ukrainian respondents have been described on four basic, statistically different levels: the lowest and a lower than average levels, a higher than average and the highest levels. Due to the application of the process of factor analysis, explication and interpretation of the obtained data, the categorical-notional structures of religious activity of personalities with different levels have been described and analyzed. The archetypal-semantic, deep nature of the explicated figurative-metaphorical structures has been empirically confirmed in the study by the fact that, regardless of the level of religious activity, the anthropomorphic (in particular, «somatic») and «heavenly» («the sun», «clouds», etc.) symbols, as well as the symbols of religious culture are the most important among four subgroups of respondents. Differences in categorical-semantic structures of comprehending a canonical prayer through the semantic differential method have been researched and described on the personal (sense) level of comprehension; due to author’s own technique «mutual religious discourse» psycholinguistic universals (basic verbal categories and discursive markers through which the comprehending of religious discourse takes place) have been identified and analyzed on the interpersonal (semantic) level of comprehension. According to the results of the whole study, four basic types of religious discursive personality with the corresponding leading types of comprehending the religious discourse have been distinguished and described: cognitive-pragmatic (the main form of comprehension is comprehension-cognition; the key metaphor is «religion is my wise path to God»); affective-ambivalent (the main form of comprehension is comprehension-empathy, or comprehension-anticipation; the key metaphor is «religion is a good and native means that heals both the body and the soul»); affective-communicative (the main forms of comprehension are comprehension-empathy and comprehension-reproduction; the key metaphor is «religion is a bright charge that eases emotional pain»); affective-cognitive-communicative (the main forms of comprehension are comprehension-empathy, comprehension-cognition and comprehension-reproduction; the key metaphor is «religion is the bright fullness of the heart by God»).

2021

Сучасні цифрові технології змінили традиційні форми спілкування, навчання та праці. Релігія, яка, на перший погляд, є незмінною системою, теж змушена змінюватися відповідно до умов, щоб залучити молоде покоління, життя якого відбувається значною мірою в медіа та Інтернеті. Так, церква значно розширила свою присутність у медіа (сайти, блоги, телебачення тощо) через побудову системи релігійних комунікацій. Мета роботи-теоретичне дослідження психологічних особливостей медіарелігійності особистості як наслідку масових релігійних комунікацій. Для реалізації мети дослідження потрібно здійснити такі завдання: 1) підготувати огляд наукових публікацій із психології релігійних комунікацій; 2) визначити місце та характеристики масових релігійних комунікацій; 3) розробити модель структури медіарелігійності особистості, враховуючи природу виникнення цього явища. Науковці виділяють різні типи релігійних комунікацій. Популярною є класифікація, що складається з таких компонентів: спілкування людини з Богом (ідея двостороння, проте може трактуватися як авто комунікація); внутрішні церковні комунікації; зовнішні комунікації (міжконфесійні відносини, зв'язки із громадськістю, зв'язки з органами влади). Поняття «масові релігійні комунікації» частково представлене поняттям «зв'язки з громадськістю», частково-соціальними медіа. Отже, масові релігійні комунікації можуть містити не лише інституціолізовані комунікації (через прес-служби та представників), але й релігійні погляди так званих сучасних «лідерів думок» (блогерів). Про появу нового типу релігійності говорить більшість психологів, соціологів і філософів. Ми визначаємо медіарелігійність особистості як форму прояву релігійності особистості, спричинену розвитком цифрових технологій і масовими релігійними комунікаціями. Авторська модель медіарелігійності відображає природу виникнення цього явища і представлена такими компонентами: масові релігійні комунікації (зміст повідомлень і сенс, який вкладає аудиторія), пандемія COVID-19 як контекст та медіарелігійність як наслідок. Структура медіарелігійності особистості представлена трьома компонентами: когнітивний (інформаційно-смисловий), афективний (емоційно-мотиваційний) та конативний (поведінковий). Когнітивний компонент тісно пов'язаний з інформаційними впливами масових релігійних комунікацій. Ключові слова: масові релігійні комунікації, психологія поколінь, медіарелігійність особистості, пандемія. Розвиток інформаційних технологій, масова діджиталізація здійснює вплив на релігійне життя і комунікації. Релігійні громади тепер мають інтернет сайти, сторінки в соціальних мережах, офіційні всеукраїнські друковані видання, через які здійснюється інформування вірян про позицію церкви щодо різних життєвих і політичних подій. Фактично відбувається формування громадської думки щодо важливих державницьких питань, наприклад, порушуються питання мови, контролю за пересуванням громадян шляхом збору біометричних даних тощо. Попри велику кількість досліджень, спрямованих на вивчення релігійних комунікацій, психологічні особливості масових релігійних комунікацій

Teme, 2005

In spite of secularization and technicization of everyday life, religion has retained a prominent place in all societies, including the most advanced ones, especially in the private sphere, in the sphere of morality, tradition and culture. In the 1990s, in former socialist ...

Покајање, праштање и спасење у савременој (постмодерној) култури, 2018

Покајање се често схвата као првенствено психолошки чин жаљења због учињених или неучињених дела, изговорених или неизговорених речи или чак помисли. Покајање се данас доживљава као чин приватне аскетске праксе која нема много везе са евхаристијском заједницом. Та веза је наизглед сачувана преко покајања које се у форми исповести понекад сматра предусловом за пуно учествовање у евхаристијском сабрању. То, међутим, само указује на девијацију схватања саме Евхаристије, која се такође доживљава као део индивидуалне аскетске праксе која представља једно од средстава за достизање трансцендентног. У предању Цркве, покајање има једну другу, много значајнију, есхатолошку димензију. Упућеност бића ка будућности као коначној истини света која је неодвојива од тајне Оваплоћења и присуства Оваплоћеног Логоса у историји као евхаристијске заједнице, пружа основ за исправно разумевање покајања као онтолошког утемељења творевине у личносној заједници са Творцем. ISBN 978-86-87329-63-8

Skhid, 2015

Cтаття присвячена відносинам філософії релігії, теології й феноменології в рамках мінливої структури наукового знання. Феноменологія розглядається як серединний, царський шлях, що з'єднує можливості філософії релігії й християнської теології. Філософія релігії залишається зовнішньою та нейтральною до процесів, християнська теологіявнутрішньою й учасницею процесів. Феноменологія долучається з метою зробити християнську теологію хоча б почасти доступною для філософії релігії. У такий спосіб роль феноменології є посередницькою й інтегративною. У сусідстві філософії релігії й теології, служачи обом і ними ж збагачуючись, феноменологія цілком може бути названа vіa medіa.

Psychological Prospects Journal