ArtWork. Exhibition Catalogue

PhotoVisa 2015 International Festival of Photography. Catalogue. Krasnodar, 2014

PhotoVisa. Catalogue of the 6th edition of the International Festival of Photography in Krasnodar, Russia. Russian and English. Several exhibitions and programs. Head of the festival; Evgeny Berezner. Publication team: artistic director Irina Chmyreva, co-director Masha Goldman, editor Elena Firsova, designer Nadya Dorovskaya

PhotoVisa 2018 International Festival of Photography. Catalogue. Krasnodar, 2018

PhotoVisa. Catalogue of the 10th edition of the International Festival of Photography in Krasnodar, Russia. Russian and English. Several exhibitions and programs. Publication team: artistic director Irina Chmyreva, co-director Masha Goldman, editor Elena Firsova, designer Nadya Dorovskaya

CRKVENO BRDO IN THE MIDDLE AGES , 2024

2019

Издание представляет собой каталог прошедшей в Государственном музее Востока выставки искусства догонов (Республика Мали). В экспозиции демонстрировались деревянная скульптура, металлопластика и ритуальные объекты, собранные участниками российской научно-исследовательской экспедиции, работающей в Республике Мали. Издание адресовано специалистам по истории и искусству Востока и широкому кругу читателей.

PhotoVisa 2011 International Festival of Photography. Catalogue. Krasnodar, 2011

PhotoVisa. Catalogue of the 3d edition of the International Festival of Photography in Krasnodar, Russia. Russian and English. Several exhibitions and programs. Head of the festival; Evgeny Berezner. Publication team: artistic director Irina Chmyreva, co-directors Masha Goldman, Tatiana Zubkova and Levan Mamulov, editor Tatiana Zubkova and Masha Goldman, designer Nadya Dorovskaya

Tekst ì obraz: aktualʹnì problemi ìstorìï mistectv, 2023

Громадська організація «Музей сучасного мистецтва» з початком повномаштабного вторгнення Росії (24 лютого 2022 року) розпочала проєкт «Мистецтво військового стану. Архів». У рамках проєкту співкураторки із відкритих джерел збирають роботи художників. Дослідниці спостерігають за митцями і фіксують їх реакцію на війну. Метою цієї ініціативи є створення архіву мистецтва воєнного стану для його збереження та подальшого дослідження. В інтерв'ю зі співкураторками архіву Ольгою Балашовою, Тетяною Лисун і Галиною Глебою ми поговорили про історію створення архіву, його перспективи, ретравматизацію, документування подій через художній образ та мистецтво в час війни. Ключові слова: архів, сучасне українське мистецтво, мистецтво воєнного часу, Громадська організація «Музей сучасного мистецтва», Ольга Балашова, Тетяна Лисун, Галина Глеба, Ілля Левченко. Валерія Клочко (далі-В.К.). Понад рік минув від початку воєнного стану та появи архіву, у якому ви фіксуєте роботи, створені після 24 лютого 2022 року. Коли саме ви почали збирати архів? Безпосередньо в перший день повномасштабного вторгнення? Ольга Балашова (далі-О.Б.). Ретроспективно так, збираємо архів творів від 24 лютого, але реально почали працювати на початку березня. Ілля Левченко (далі-І.Л.). Якось у розмові Галина сказала про точку мовчання. Можете, будь ласка, пояснити, про що йдеться? TEXT AND IMAGE: ESSENTIAL PROBLEMS IN ART HISTORY. 2023.1(15) | 60 SPECIAL ISSUE Галина Глеба (далі-Г.Г.). Я посилалася на слова Ольги. Якщо ми реверсивно повернемося в 24 лютого і спробуємо віднайти роботи, створені митцями у цей або найближчі дні, то зʼясуємо, що таких робіт нема, вони не датовані або художники їх не публікували. Є роботи про 24 лютого, однак створені пізніше-24-26 лютого. Певно, було забагато емоцій, подій і дуже полярних станів, у яких художниці та художники могли не знайти в собі сил створювати художні твори. І.Л. У ХХ столітті, як і сьогодні, ми спостерігаємо ситуацію коли художник, просто приносить шматок матеріальної реальності у виставковий простір і каже: от вона, реальність. Тоді твір так чи інакше збігається із цією реальністю. Чи потрібен нам сьогодні простір між дійсністю і мистецтвом; простір, де відбувається така собі транссеміологічна операція? Мені йдеться про це в стосунку до можливої ретравматизації. Нещодавно мене вразив допис Асі Баздирєвої. Вона написала, говорячи про річницю від деокупації Бучі, що образи, фотографії, які перепощують як спогади, ретравматизують; що проговорення історії надзвичайно важливе, але подібні перепости фотографій дійсності вже через рік може ретравматизувати, тому, можливо, нам і потрібен твір мистецтва як образ. Образ, який щось узагальнює, чимось нехтує, щось опускає. Отже, чи має і чи може сучасне мистецтво збігатися з подією (темпоральною сучасністю)? Чи всетаки має бути дистанція і, якщо так, що відбувається під час цієї дистанції? Г.Г. Якщо правильно зрозуміла питання:чи має, може і мусить художній образ або практика художника безпосередньо прив'язуватися і бути включена в тло історичних подій? І.Л. Так. Чи він [художник-В.К.] має відриватися від дійсності і, як пише Ганна Арендт, саме завдяки обережному відриванню від контексту, він здобуває своє місце у світі. Не призначає це місце, а сам твір за рахунок нехтування дійсністю здобуває собі місце у світі. Г.Г. Мені здається, що має і може, але не мусить бути безпосередньо заземлений в певну конкретну дату. На прикладі архіву бачимо різну динаміку створення художніх творів на різні теми. Перші місяці позначалися буквально ілюструванням і емоційним візуальним відтворенням тих подій і станів, які суспільство переживало, а художники акумулювали й перетворювали їх в образи. Це навіть можна назвати документуванням подій через художній образ. Пізніше почали з'являтися часові й територіальні дистанції, люди переїжджали, емігрували, змінювалися обставини та контекст, змінювалася форма і фокус мистецтва. Архів цим і цінний, ми бачимо, як 24 лютого час наче екстремально стиснувся, а потім знов розширювався. У мистецтві того конкретного моменту це добре прослідковується: як мистецтво набуває часом неоднозначних трактувань, як стає діалектичним і починає корелювати з іншими війнами та іншими світовими подіями для того, аби зав'язати це в ширшу образність, залучити різні культурні та історичні досвіди. Однак саме в тому конкретному моменті, 24 лютого 2022 року,-це була точка мовчання. І.Л. Тобто точка мовчанняце стан, коли художник не може створювати нічого, крім прямого свідчення? Г.Г. Я б навіть сказала, що це, як Оля зазначила, ситуація, коли художник_ця є людиною і проживає разом із усією країною дуже складні суспільні, політичні та історичні обставини і виклики, де важливо буквально рятувати власне життя.

2023

17/02/2023

Late antique necropolis Jagodin mala, Introductory text G. Jeremić, National Museum in Niš, Niš , 2014

The largest necropolis of Naissus (modern Niš, Serbia) in the late antiquity period was formed on the right bank of the river Nišava, east of the fortification, along the road that led to Ratiaria. It is located on the site of today's city district of Jagodin Mala, after which it became known in literature. This area had been intensively used for burials from IV to the end of VI or beginning of VII century. The necropolis of Naissus in Jagodin Mala represents a well organized cemetery, with regular rows of graves and tombs, whose number is the largest in the vicinity of grave basilicas, which were erected at a small distance one from another. Five such buildings were registered so far by the archaeological research and the most important one is the basilica with a crypt (V-VI c.). The most luxury grave constructions belong to barrel vaulted tombs and tombs with arcosolia and calotte, sometimes decorated with wall painting (representations of St Paul and St Peter, IV-V c.; Christ monogram in the laurel wreath, cca 382 AD; etc). Richness of the grave goods and inventory indicates that city population lived in socially and economically prosperous times.

Абстракт: В изследването за пръв път е анализиран дисертационният труд на малко познатата в културния живот на България Лала Барзова -първата жена, дипломиран изкуствовед в страната. Научната � разработка е посветена на творчеството на възрожденския художник Николай Павлович и е защитена в Юлиус Максимилиан университет във Вюрцбург. Ключови думи: история на българското изкуство от първата половина на ХХ век, Николай Павлович, университет Юлиус Максимилиан, Вюрцбург Abstract: In the study for the first time is examined the PhD thesis of Lala Barzova, little known in the cultural life of Bulgaria -the first woman, graduate art historian in the country. Her scientific thesis is dedicated to the work of the Bulgarian Revival painter Nikolai Pavlovich and was defended at the Julius-Maximilians-Universität in Würzburg. Keywords: history of Bulgarian art from the first half of the 20 th century, Nikolai Pavlovich, Julius-Maximilians-Universität in Würzburg Докторатът на Лала Барзова Николай Павлович -художникът, който е вдъхновен от исторически сюжети. Принос към българската история на изкуството (Barsova -1924) ) е защитен във философския факултет на университета Юлиус-Максимилианс във Вюрцбург, Бавария през 1923/24 г. Съхранява се в Народна библиотека Иван Вазов в Пловдив 2 . Неговата авторка и пръв изследовател на възрожденския художник Николай Павлович (1835-1894), остава встрани 1 Blagovesta Ivanova, DSc, is a Professor and an art historian with many years of experience in the field of art history, preservation of movable cultural heritage and teaching. Her main specialization is in the field of the Bulgarian Revival and the art of the first half of the 20 th century. She studies the synthesis between fine arts and architecture. Her books are in the Library of Congress and the British Library.

15 лет две тысячи седьмой: Каталог выставки / сост. О.О. Непоспехов. – Ярославль, 2022 – 32 с., ил., 2022

Каталог выставки, состоявшейся в Городском выставочном зале им. Н.А. Нужина (Ярославль) 1-22 февраля 2022 года. Куратор Олег Непоспехов, художник Павел Зарослов. Дизайн каталога Ольга Волкова.