РОЗДІЛ 1 СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Вестник Пермского университета. №1 (36), 2017

Рассмотрены оборонительные сооружения городища Старо-Лыбаевское-1, находящегося близ Заводоуковска в Среднем Притоболье. Оно сооружено на останце террасы, имело пяти-угольную форму, размеры 75 х 65 м, систему защиты вал-ров с двумя проездами. Площадка ис-пользовалась для обитания четырехкратно, дважды в раннем железном веке, дважды в Средневековье. Первоначально была поставлена только деревянная ограда со сторожевыми башнями и вырыт ров. Больших земляных работ не производилось из-за выраженного рельефа местности, который давал перепад высот в 2 м, а с учетом высоты деревянной стены и глубины рва обеспечивал 3,5-4-метровый рубеж обороны, типичный для саргатской культуры. После пожара защитная линия была восстановлена в прежнем виде (III-II вв. до н.э.). Использовались ли описываемые сооружения для защиты от неприятеля, мы не установили, так как в следах пожарищ не было предметов вооружения. В ранний период бакальской культуры, около IV-V вв., поселок был обнесен земляной стеной, вероятно, старасами. Склон останца длиной около 6 м играл роль природной бермы. Объем земляных работ оказался примерно в два раза большим, чем в саргатское время, насельники создали минимальный защитный рубеж высотой в 5,5-6 м. Возможно, это было вызвано обострением социальных и территориальных конфликтов и стремлением предупредить нападение. В VII-IX вв. население снова воспользовалось отработанными приемами и насыпало земляную стену почти в два раза большей ширины, чем прежде, из культурного слоя предшествующего периода обитания на площадке, отказавшись от трудоемкого перемещения на высоту грунта из рва. А для усиления защиты дополнили земляную стену бревенчатыми конструкциями высотой несколько больше роста человека, создав рубеж высотой около 6 м. На сохранение военной опасности указывают найденные предметы вооружения и грунтовые захоронения могильника Медный борок на селище. Прослежены тенденция к возрастанию трудовых затрат на создание оборонительных конструкций и стереотипные формы их воплощения, свойственные каждой археологической культуре.

Тези виступу на конференції "Цілі сталого розвитку: глобальні та національні виміри" (АПСВТ, 5 квітня 2017 р.)

Вершит ли историк суд?, 2020

Аннотация. Статья посвящена вопросу о профессиональной и гражданской ответ-ственности историков. Используя нарративные источники от древности до совре-менности, автор прослеживает социальную роль истории, в особенности то, как на протяжении последних двух столетий трансформировалось представление о роли историков в обществе. Он показывает, что в эпоху формирования национальных государств служить истории означало одновременно и служить родине. Вопрос об использовании истории в политике также является одной из проблем, рассма-триваемых в статье. Автор приходит к выводу, что в разные периоды историки сторонились связей с политикой, полагая своей единственной миссией служение науке. Изучение и преподавание истории, по его мнению, не является политически нейтральным, и сама история связана с вопросом о личном политическом участии историка, будь то в форме гражданских дебатов или прямого участия в политиче-ской борьбе. На примере празднования юбилеев Французской революции в 1889, в 1939 и 1989 годах автор показывает, как среди французских историков соотноси-лись представления об их профессиональном и гражданском долге. Автор рассма-тривает «законы о памяти», принятые в последние десятилетия во многих странах, приходя к выводу о том, что попытки посредством законодательства регулировать подходы к прошлому препятствуют профессиональному историописанию. Ключевые слова: историческая наука, ответственность историка, коллективная память, юбилейные даты, законы о памяти. Апрыщенко Виктор Юрьевич, доктор исторических наук, профессор, директор Института истории и международных отношений, Южный федеральный университет, 344006, Россия, г. Ростов-на-Дону, ул. Большая Садовая, 105/42, [email protected]. 1 Публикация выполнена при поддержке программы Жана Моне-Мероприятие Эразмус+ Проект № 599419-EPP-1-2018-1-RU-EPPJMO-CHAIR. Содержание публикации не является официальной позицией ЕС и отражает личное мнение автора.

2018

Acute epiglottitis (AE) is a severe bacterial disease of the laryngopharynx, causing inflammation of the epiglottis and also quite often can affect true and false vocal folds, laryngeal ventricles, cricothyroid cartilage and surrounding tissues, has a rapid course and with untimely diagnosis or inadequate treatment leads to serious complications (phlegmon of the neck, mediastinitis) and even patient's death. In this study we have evaluated 86 patients with AE aged from 20 to 81 who were treated according to the type of the disease (infiltrative or abscess), ultrasound diagnosis of microbiological landscape, and the results of biochemical investigation. According to the results of our study, the following conclusions are drawn: the approach of the treatment depends on the form of the disease: infiltrative or abscess. At first, the traditional anti-bacterial therapy ex juvantibus, traditional anti-inflammatory, detoxification and antifibrinolytic therapies are administered to the patient with acute epiglottitis. Conservative therapy should also include ascorbic acid in order to improve reparative processes in the cartilage of the epiglottis. Besides, patients need long-term prescription of NSAIDs and hepatoprotectors as biochemical parameters in acute phase do not become referential even one month after the disease.

Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління», випуск 2, 2016 7 РОЗДІЛ I ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ УДК 351 Іщенко М.П., доктор філософських наук,професор, академік Української академії політичних наук, заслужений працівник освіти України, професор кафедри державного управління і соціально-політичних наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Самойленко Л.Я., кандидат наук з державного управління, доцент, в.о. завідувача кафедри державного управління і соціально-політичних наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ В УКРАЇНІ Анотація. У статті проведено аналіз стану розвитку системи публічного управління і публічного адміністрування в Україні. Розкрито проблему багатовимірності і багатоваріантності публічного управлінського процесу в усіх його виявах і вимірах. Розкрито складність вироблення оптимальних управлінських рішень на основі закономірностей, притаманних публічним і приватним відносинам. Публічне управління і адміністрування розглядається як сфера діяльності, у якій професійне призначення фахівців полягає у здійсненні публічних адміністративних послуг на державному, регіональному та місцевому рівнях. Запровадження в діяльність органів влади, громадських і самоврядних організацій стандартів демократичного публічного адміністрування. Оптимізація системи публічного управління і адміністрування в Україні розробляється в аспекті поглиблення взаємозв'язків і взаємодії суб'єктів управління та носіїв влади на соціально-економічні процеси згідно з загальними закономірностями і суспільно-значущими потребами громадян, а також функціями і повноваженнями органів влади. Основним завданням оптимізації системи публічної влади в Україні є вироблення і реалізація ефективних управлінських рішень і збалансованості повноважень і функцій різних структур владно-управлінської системи. Ключові слова: публічне управління, публічне адміністрування, державне управління, публічна влада, суб'єкти публічного управління Ishchenko M.P., Ph.Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління», випуск 2, 2016 8

Вісник Львівського університету. Серія географічна, 2014

Вперше описано результати дослідження випаровування і випаровуваності задопомогою комплексної автоматичної метеостанції на Південному Розточчі (Розтоцькому ландшафтно-геофізичному стаціонарі). Названі усереднені дані натурного вимірювання випаровуваності за 2010–2012 роки, середні місячні, екстремальні добові. Показано регре-сійні залежності з температурою та вологістю повітря, вказано на залежність випаровування від характеру опадів та вітру. Ключові слова: натурні вимірювання, обчислення, випаровування, випаровуваність, регресії температура, вологість, опади, ландшафтні умови. Актуальність теми. Випаровування в природі відносять до найважливіших явищ, пов'язаних з обміном речовиною та енергією. Це найдіяльніший процес розвитку при-роди та функціонування природних територіальних комплексів (ПТК), включаючи їхні мінеральну та органічну складові. Випаровування у природі відбувається всюди, де є хоча б мала кількість вологи і тепла та дефіцит вологи у повітрі [2, 3]. Випаровування як параметр є дуже важливою складовою водного балансу території і саме за співвідношенням кількості опадів і випаровування визначають коефіцієнт зволо-ження території, за яким позначають її потенціальну належність до певної природної зони з можливістю формування її рослинного та ґрунтового покривів. У ПТК випаровування набуває різного характеру (фізичне, біологічне – транспірація) та дуже різної інтенсивності. Це залежить від ландшафтних характеристик, погодних умов, особливо температури, атмосферного тиску, дефіциту вологи, швидкості вітру та турбу-ленції приземного шару атмосфери, запасів вологи, площі та складності фізичної поверхні випаровування, і багатьох інших чинників. Майже всі названі характеристики змінюються залежно від конкретного місця (" топосу "), часу доби, пори року та комплексу параметрів ландшафтних одиниць, який можна означити, як стан ПТК. Разом з важливістю значень величини випаровування для розуміння функціонування – природи самі величини випаровування для більшості конкретних територій практично не Розтоцький ландшафтно-геофізичний стаціонар (РЛГС) знаходиться на відстані 12 км від центру Львова в смт. Брюховичі у межах Південного Розточчя. РЛГС розміщений на дуже пологому схилі південної експозиції поблизу букового лісу [6].

The display of a genuine, hypothetical and competitive heterosis on the elements of the spring rape productivity of the first generation hybrids was revealed. The degree of phenotypic dominance in F1 hybrids is determined. The best hybrid combinations were selected, with the height of the stem-Sriblastiy 1 x Aidar, which showed a positive over domination on this basis. However, according to the results of the research on the manifestation of competitive, true, hypothetical and degree of phenotypic dominance heterosis, it should be noted that most hybrids have shown depression or negative dominance, that is, they have formed the height of the stem smaller than the parent forms and the standard variety, which are of practical interest as either the underage or dwarf hybrids of the first generation of spring rape. The number of pods on the central inflorescence-Khunter x Khidalgo, Khunter x Magnat and the number of seeds per pod-Sriblastiy 1 x Aidar, Sirius x Mariia, which showed a positive over dominance and are of practical interest for further breeding work. The degree of dominance and the effect of heterosis in the first-generation hybrids are due to the genotypic diversity of the source cross-linking components, and also it is the result of the interaction of the genotype with the environmental conditions.

Forum for Modern Language Studies, 1984

Litopys Volyni

Запропонована розвідка являє собою спробу аналізу праць античних авторів щодо ролі жінок у суспільному житті грецького поліса. В античній наративній традиції збірний образ античної жінки «розчиняється» у чоловічому дискурсі політики, військової справи, соціального статусу, суспільних функцій. Загальні риси сприйняття образу жінки в античності зводяться до оцінювального значення, оскільки саме девіація найчастіше робила жінку предметом згадки античними авторами. Жінка в Атенах у всьому підкорялася чоловікові. Вона була в повній залежності від чоловіка і не була повноцінною громадянкою полісу. І це вважалося суспільною нормою. Попри очевидне підпорядкування чоловікові жінка завжди залишалася дуже значущою частиною суспільства. Становище спартанської жінки було дещо кращим. Це пояснюється більшою архаїчністю спартанських соціальних порядків, особливою формою рабовласництва, що вимагала високого ступеня консолідації вільних громадян перед небезпекою повстань ілотів. У підґрунтя стратегі...