Гарбовский Н.К. Теория перевода (2007)

УДК 655.525.31.4(075.8) ББК 81.2-7я73 А47 Рецензенты: кафедра иностранных языков РАН (Институт языкознания); кандидат филологических наук, доцент СПбИИЯ Г. П. Скворцов; доктор филологических наук, профессор СПбГУ В. И. Шадрин Алексеева И. С. А47 Введение в перевод введение: Учеб. пособие для студ. филол. и лингв, фак. высш. учеб. заведений. -СПб.: Филологи ческий факультет СПбГУ; М.: Издательский центр «Акаде мия», 2004. -352 с. ISBN 5-8465-0101-Х (Филол. фак. СПбГУ) ISBN 5-7695-1542-2 (Изд. центр «Академия»)

The aim of this paper is to outline the career of Vasily Teplov during his time at the St. Petersburg Academy of Sciences, with a special focus on his approach to translation. The first attempts at translating foreign books at the Russian Academy of Sciences were undertaken shortly after its foundation, and the number of translated books increased significantly in a short period of time. Because there were so few translators at the Academy, issues relating to the environment in which their training was carried out deserve special attention. Our focus on Teplov is motivated by the fact that he prepared a translation of the New French Grammar, the first Russian printed grammar manual of the French language; his translation was published in 1752. The conditions and circumstances in which the New French Grammar was prepared are important in establishing translation activities at the Academy in the middle of the 18th century. Our study is based on published and unpublished materials stored in the collections of the St. Petersburg branch of the Archive of the Russian Academy of Sciences. As we do not encounter any references to Teplov in documents from the Academy before the early 1760s, our study of Teplov’s life and activity does not purport to be complete—indeed, it proposes further research in this field. We also provide some pieces of information regarding the life and customs of academic society in the middle of the 18th century.

Дзюба, Е. В. Стратегии перевода поэтического цикла И.А. Бродского "часть речи": когнитивный аспект / Е. В. Дзюба, И. В. Плотников // Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия: Лингвистика. – 2018. – Т. 15. – № 4. – С. 9-14., 2018

В статье рассматривается проблема стратегий перевода поэтического текста и их взаимосвязи с когнитивными установками переводчика и автора-переводчика. Целью исследования является выявление когнитивных установок и переводческих стратегий при работе над англоязычными текстами поэтического цикла И.А. Бродского «Часть речи». Материалом исследования является перевод рассматриваемого цикла, выполненный американским литератором Д. Вейсбортом, и авторский перевод произведения. Методология работы базируется на теории метафорического моделирования, дискурсивном анализе языка и других методах. Переводческие стратегии и когнитивные установки переводчиков анализируются через трансформации метафорических моделей, выявленных в переводных текстах поэтического цикла И.А. Бродского «Часть речи». Анализ метафорических трансформаций показал, что Д. Вейсборт стремится адекватно реконструировать когнитивную систему автора, максимально сохранить в тексте перевода образы, моделирующие авторскую когнитивную систему. И.А. Бродский имеет иную когнитивную установку, поскольку перевод своего текста для него с когнитивной точки зрения вторичен. Изменение когнитивной установки при работе над автопереводом произведения связано с использованием формальной стратегии поэтического перевода. Реконструирование авторской когнитивной системы в переводе американского литератора связано с использованием вербальной стратегии поэтического перевода. С формальной точки зрения перевод Даниеля Вейсборта менее точен по сравнению с текстом автора-переводчика.

УДК 81'25 + 82.091 І.В. ЛІМБОРСЬКИЙ, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету ПЕРЕКЛАДАЧ ЯК ЧИТАЧ ТА ІНТЕРПРЕТАТОР ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ (КОМПАРАТИВНІ ПРОЕКЦІЇ) У статті розглядаються проблеми перекладознавства в контексті функціонування художнього твору в іншій національній культурі, іншому мовному середовищі, яке не просто сприймає літературний текст, а й має бути готовим до такого сприйняття. Автор здійснює спробу проаналізувати особливості художнього перекладу в аспекті взаємодії «своєї» і «чужої» літературної традиції. Ключові слова: інтерпретація, перекладач як читач, глобалізація і переклад. О дна з найважливіших проблем перекладу-рецепції та інтерпретації художнього тексту в «іншій» національній культурі-своїми витоками сягає доби античності. Вже перший відомий нам давньоримський перекладач Луцилій Лівій Андронік (275-200 до н. е.), який здійснював письмові переклади давньогрецької прози і поезії, переклав латиною «Одіссею» Гомера, зробивши акцент на адаптацію початкового тексту для римських читачів-імена давньогрецьких богів він просто замінив на давньоримські, а самий переклад нагадував творчий переказ за мотивами відомого твору. При цьому у такий спосіб «засвоєний» римлянами твір Гомера було включено упродовж 200 років до Римської шкільної програми. Сьогодні, за доби глобалізації, з усією очевидністю постала низка проблем транскультурних трансформацій різних національних літератур, їхнього нового типу взаємодії, коли «універсальне», з одного боку, стає важливим чинником формування дискурсу національної культури, а «глобальне», з іншого, виявляється тим масштабним проектом, що розмиває кордони національного, змушує переосмислити традиційне місце окремих літератур в контексті світової. Звичайно, у цих складних і внутрішньо суперечливих процесах переклад починає відігравати особливо помітну роль. Перекладач виступає вже не просто як людина, що здатна об'єднати різні культурні світи, а і як особливий «медіум», за допомогою яко-'єднати різні культурні світи, а і як особливий «медіум», за допомогою яко-єднати різні культурні світи, а і як особливий «медіум», за допомогою якого «чуже» отримує своє право на існування в межах «іншого» культурного досвіду. Не можна тут не погодитися з думкою Н. Автономової: «Праця з перекладу-це дуже важливий спосіб розуміння пізнавальної діяльності. В процесі рецепції нових творів, нових думок, почуттів, висловів-він може здійснюватися спонтанно й усвідомлено-відбувається переміщення текстів, смислів, концепцій з одного контексту до іншого. В період культурних криз особливо важливим стає усвідомлений переклад, урахування і подолання розриву основних контекстів-передусім контекстів творення і сприйняття» [1, с. 496]. При всій увазі до проблем художнього перекладу як до факту складної комунікації між різними культурами (Б.

Вестник Московского Университета. Серия 22. Теория перевода, 2022

Аннотация. В статье анализируется лингвистическая интерференция в письменном художественном переводе сборника рассказов А.П. Чехова на сербский язык „То je била она”, выполненном носителем сербского языка. Рассматриваются лексико-семантический и семантико-синтаксический уровни межъязыкового воздействия на материале русского и сербского языков, представленном в виде параллельно приведённых примеров оригинального текста и его перевода. Анализируются эффекты деструктивной интерференции, ведущие к смысловым искажениям оригинала. Результаты анализа являются посильным вкладом в изучение интерференции письменного и устного перевода на материале близкородственных языков и могут быть использованы для целей прикладной лингвистики. Ключевые слова: лингвистическая интерференция, близкородственные языки, сербский язык, русский язык, художественный текст, письменный перевод Abstract.The article analyzes the linguistic interference in the written literary translation of a book of stories by A.P. Chekhov into the Serbian language by a native speaker of the Serbian language. The lexical-semantic and semantic-syntactic levels of interlanguage influence in the Russian and Serbian languages are considered. The effects of destructive interference leading to semantic distortions of the original text are analyzed. The results of the analysis are a feasible contribution to the study of interference in translation and interpreting in closely related languages and could be used for the purposes of applied linguistics. Keywords: linguistic interference, Serbian, Russian, literary text, written translation, stories, closely related languages

УДК 655.525.31.4(075.8) ББК 81.2-7я73 А47 Рецензенты: кафедра иностранных языков РАН (Институт языкознания); кандидат филологических наук, доцент СПбИИЯ Г. П. Скворцов; доктор филологических наук, профессор СПбГУ В. И. Шадрин Алексеева И. С. А47 Введение в перевод введение: Учеб. пособие для студ. филол. и лингв, фак. высш. учеб. заведений. -СПб.: Филологи ческий факультет СПбГУ; М.: Издательский центр «Акаде мия», 2004. -352 с. ISBN 5-8465-0101-Х (Филол. фак. СПбГУ) ISBN 5-7695-1542-2 (Изд. центр «Академия»)

Михаил Кузмин. Литературная судьба и художественная М69 среда / под ред. П. В. Дмитриева и А. В. Лаврова ; ИРЛИ (Пушкинский Дом) РАН. — СПб. : «Реноме», 2015

shagi, 2019

The paper deals with 6 different translations of August Strindberg’s short story Samvetsqval (Pains of Consciousness), 1885, namely two French ones, two Russian ones and one German, published between 1885 and 1919. The focus is put on translation strategies, the way the author influences the process of translation, the relationship between different versions and the — sometime dramatic — changes a literary text can undergo when the translation is not made from the original but uses a “relay”— text. In Strindberg’s story, the hero, a Prussian officer, orders the execution of French partisans taken prisoners in 1871, is tormented by remorse, becomes mad, recovers his mental health in a Suisse sanatorium and become a convinced pacifist dreaming about a Union of European Nations. The first French translation was complete, whereas the second one omitted half of the story, since it was made not from the original, but from a German version that also was incomplete. Nevertheless Strindberg was satisfied with the result, because after the nine years that passed after the publication of the original he was no longer interested in social questions which occupied his mind in 1885. Moreover, in the new “decadent” context the accent put on the individual psyche instead of the pacifist theme seemed to him more appropriate. The Russian translation published in 1919 also takes considerable liberties with the original text: the long humanistic monolog, “highlight” of the story, is no long pronounced by a priest, but by a innkeeper.