Деякі аспекти ярмаркування на Полтавщині в документах

Археологія, 2016

Heraldic belts were one of elements of the Early Mediaeval Slavs’ dress. Many articles, both typological, and semantical are devoted to them. New finds enrich our notions of typological variety and widen the areas. For instance, among a series of items discovered since the beginning of the 2000s in Poltava region, there are belt set details coming from Hradyzhsk (2 items), Kharkivtsi, Velyka krucha, livenske, Zasullia-Mhar (2 items), and Pisky (3 items). The belt plate from Hradyzhsk belongs to two-horned plates aibabin/variant 1—1 or 1—4, a plaque Kovalevska/section 39, type 1, to two-parted plates Skyba/type II—5, variant 1. Such products were common for the Slavs, the nomads in the Black Sea north region, in the Crimea, and in the Caucasus. The buckle from Hradzhysk belongs to unit-cast imitations of Byzantine buckles with double moving casing (Schulze-Dorrlamm/type B-15) or to unit-cast buckles with casing in shape of double figured projection. B-shaped grooved buckle from kharkivtsi belongs to Pritzier-Polibino type (group V), after I.A. Bazhan and S.Yu. Kargapoltsev. Such products were used since the 4 th or 5 th centuries to the first half of the 6 th century. The belt plate from livenske belongs to horizontal symmetric plates Havrytukhin/type 1, variant 1б, or plates Kovalevska/section 34, type 2. the closest analogies come from Altynasar, mound 34, and Verkhsainskyi burial ground. Details of belt set from Zasullia-Mhar are represented by a t-shaped plate and an anthropomorphous plaque. T-shaped plaque belongs to aibabin/variant 3 or Harvrytukhin/group a. analogous products are known among the Slavonic and nomadic antiquities, in the Crimea and the Caucasus. Anthropo-zoomorphic plate-plaque resembles anthropo-zoomorphic fibulae Rodnikova/type ii.2 and a fingers-shaped fibula from Muzhynovo. The item analyzed could be a workpiece or a broken anthropo-zoomorphic fibula, and a craftsman could remake this item to use it as a plate. The details of belt set from Pisky are represented by a belt tip, a buckle, and a small sewn on plate. a belt tip belongs to Aibabin/type 1—2, to inset tips with straight or slightly incurved sides, by I.O. Havrytukhin, or to Kovalevska/section 1, subsection 1, type 6, subtype 1, variant 2. according to a.V. Skyba’s typology, such products belong to type i (simple) and variant “with straight sides”. Such products are known among the Slavonic and nomadic antiquities from the Crimea and the Caucasus. The buckle belongs to “Syracuse” type, kovalevska/section 2 (oval-framed), type 7, subtype 5, or aibabin/variant 4. At the south of Eastern Europe, such products are found in the Caucasus, and in a big number, at the Crimean burial grounds. A rosette I shape of shield boss belongs to group VII (small sewn plates) and subgroup of rosettes with strokes on the edge, according to o.a. Shcheglova, or to belt plates kovalevska/section 1, type 7. Such products are known among the Huns’ antiquities, the Slavonic and the nomadic adornments. Belt sets of the Early Mediaeval Slavs were an integral part of men’s dress for the Early Mediaeval Slavs. However, all the reconstructions of Slavonic belts remain at the hypothetical level. First priority is to create as full as possible catalogue of products and to set them onto a map.

На рубежі ХХ-ХХІ століть необхідність національної самоідентифікації актуалізувала проблему цілісного осмислення української культури як рівноцінної частки духовних надбань світу. Створення вичерпної картини національної культури потребує її дслідження в усьому різноманітті територіальних, регіональних та інших особливостей. Нині увагу вчених привертають не великі, уже відомі культурні осередки, а й ті, які з різних причин рідко потрапляли у коло наукових інтересів. Саме периферія, з притаманною їй іманентністю у збереженні національних традицій, здатна доповнити загальну картину культури надзвичайно важливими деталями. Докладне й усебічне вивчення української регіоналістики сприятиме усвідомленню національних ознак, стимулюватимє оновлення давніх традицій, забезпечить ефективність функціонування прогресивних культуротворчих процесів, урешті-решт запобігатиме національному нівелюванню культури в цілому.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Харківське обласне історикоархеологічне товариство Харків ТОВ «НТМТ» 2020 ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ТА АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ XIІ Міжнародної наукової конференції Листопад 2020 року П78 Проблеми історії та археології України : Тези доповідей ХІІ Між народної наукової конференції, присвяченої 215річчю Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, листопад 2020). -Харків: ТОВ «НТМТ», 2020. -76 с. ISBN 9786175783153.

Старожитності Лівобережного Подніпров’я — 2020 , 2020

Про виразні артефакти з округи Зорівського селища скіфського часу та Лавриківського поселення передскіфської доби, черняхівської культури і третьої чверті І тис. н. е. на лівобережній ворсклинській притоці – р. Полузір’я у Полтавському районі Полтавської області, виявлені в 2019–2020 рр.

Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, 2022

Феномен ідентичності є предметом зацікавлення науковців останні два десятиліття; це поняття увійшло до активного вжитку представників абсолютно різних сфер: публічні особи, журналісти, педагоги, письменники, громадські діячі. Література як складник, під впливом якого формується зокрема культурна ідентичність, є чудовим джерелом вивчення сутності загальних процесів ідентифікації в часі. У процесі життя ідентичність особистості може змінюватися під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Твори Марка Вовчка з позиції ідентичності (культурної, національної, етнічної) досліджено принагідно, і це при тому, що сама авторка є чудовим об’єктом для дослідження процесів формування ідентичності, насамперед національної. Метою цієї статті є виявити шляхи пошуку ідентичності персонажем твору «Катерина», зокрема простежити сам процес ідентифікації дівчини в чужому краї через аналіз її емоцій, настроїв, станів і почуттів. Так, авторка описує болісний процес пошуку ідентичності молодою дівчиною, як...

2020

У дослідженні на основі архівних джерел і наукових публікацій виокремлено коло питань, пов'язаних з історією становлення і розвитку міського промислового музею наприкінці ХІХ-початку ХХ ст., визначено напрями його діяльності. З'ясовано, що створення музею мало на меті шляхом комплектування і систематизації зразків продукції значної мистецької та наукової цінності сприяти вдосконаленню у краї технологій виготовлення та естетики промислових і ремісничих виробів. Зростання інтересу громадськості й збільшення обсягу роботи працівників музею у статті продемонстровано динамікою відвідування Промислового музею у 1904-1908 роках. Розглянуто детальну інформацію про функціональні обов'язки та напрями діяльності працівників музею: залучення до роботи бібліотеки, закупівля збірок, створення тимчасових виставок, співучасть у публічних лекціях. Висвітлено інформацію про тогочасне розуміння музейними працівниками необхідності вдосконалення професійних якостей працівників, залучених до роботи у бібліотеці і з музейними збірками. Підкреслено важливість публічної діяльності музею, його позитивний вплив у сфері популяризації промислу краю. Так, ґрунтовні наукові доробки музею, а саме видання «Взори промислу домашнього на Руси», збірники «Художній промисел» та окремі публікації з музейних збірок, мали на меті представити промислові вироби, виготовлені у краї, а також популяризувати музей у Галичині і за кордоном. Підкреслено важливу роль музею, окрім виставкової і просвітницької діяльності, у розвитку промислового шкільництва краю. Актуалізовано важливе значення школи рисунку і моделювання, яка діяла при міському Промисловому музеї для перепідготовки ремісників. У статті проаналізовано визначну роль у діяльності Міського промислового музею відомого українського етнографа і громадського діяча В. Шухевича. Розглянуто етнографічну й музейну діяльність В. Шухевича, зазначено про його діяльність як члена Надзірної ради Міського промислового музею, а також ґрунтовний внесок у підготовку десятитомного видання Промислового музею «Взори домашнього промислу на Руси» (1880-1889), яке стало однією із вдалих спроб дослідження українського народного мистецтва. З'ясовано значення історичного досвіду становлення і діяльності міського Промислового музею як надбання українського та європейського музейництва. Ключові слова: Міський промисловий музей, музейні предмети, етнографічна, виставкова і просвітницька діяльність, промислове шкільництво.

2015

У статті проаналізовано засвідчений в українському діловому дискурсі другої половини ХVІ ст. фразеологізм «слово в слово» та його варіанти, зроблено припущення про їх національне утворення за відомими моделями. Ключові слова: фразеологізм, діловий стиль, українська мова ХVІ ст. Фразеологічна скарбниця української мови формувалася протягом багатьох століть. Відомі, здавалося б, і джерела, і шляхи поповнення, і моделі утворення, і стильова специфіка функціонування фразеологізмів, однак цього недостатньо, щоб стверджувати, що українська історична фразеологія як розділ фразеології уже сформована. Українська історична фразеологія наразі презентована спеціальними монографічними та дисертаційними працями Л. І. Коломієць, А. І. Генсьорського, О. С. Юрченка, О. О. Суховій, І. В. Черевко, а також статтями чи окремими розділами дисертаційних досліджень Ф. Є. Ткача, Л. І. Батюк, М. М. Онишкевича, В. В. Денисюка. На важливості вивчення фразеології в історичному аспекті свого часу наголошував Л. А. Булаховський, який визначив такі її завдання: «добирати різний матеріал, здатний кинути світло на походження, семантико-побутові корені певних фразеологізмів і дати конкретне пояснення, коли, де та як той або інший вираз набув пізнішого свого, вже безпосередньо не зрозумілого, значення, що з ним обертається в мові як належний їй фразеологізм» [2, с. 68]. В. М. Мокієнко завдання діахронної фразеології вбачає в системному охопленні найрізноманітнішого матеріалу, врахуванні лінгвальних і екстралінгвальних фактів, залученні широких генетичних і типологічних паралелей [7, с. 2]. У нашій розвідці проаналізуємо фразеологію документів Брацлавського воєводства (1566-1606 рр.), яка ще не була об'єктом лінгвістичних досліджень, як і їх мова загалом, на що вказують упорядники видання [6, с. 129]. Коментуючи лінгвальну специфіку документів, М. Крикун указує на те, що «мова документів королівської та брацлавських, луцьких, володимирських і кременецьких ґродських і земських канцелярій зовсім ідентична. Напевно, при складанні їх мовним, особливо термінологічним, взірцем головним чином слугував Другий Литовський статут» [6, с. 129]. Як відомо, діловий стиль характеризується чіткістю, регламентованістю, точністю, строгістю у відборі лексичних одиниць та конкретики їх семантики, відтворюваністю ситуації (відповідно-й певних текстових елементів). Як ми вже зазначали, ділова фразеологія ХІV-першої половини ХVІІ ст. була об'єктом лінгвістичних зацікавлень Л. І. Коломієць [3; 4]. Аналіз писемних текстів brought to you by CORE View metadata, citation and similar papers at core.ac.uk

Tendering is one of the stages in construction procurement that requires extensive information and documents exchange. However, tender documents are not always clear in practice. The aim of this study was to ascertain the clarity and adequacy of tender documents used in practice.