Поляки и Польша в тексте города: мемориальные доски Харькова

Путівник Вацлава Чеховського був першим польськомовним путівником по Києву. У статті ми розглядаємо цей путівник як джерело, на якому можна відстежити такі тенденції зрізу століть, як захоплення модерністю і прогресом у розбудові міст, а також як унікальну спробу сконструювати перелік місць Києва, важливих для поляків.

Menotyra, 2020

Straipsnyje pateikiama XIX a. dailininko ir poeto Česlovo Moniuškos, kompozitoriaus Stanislovo Moniuškos tėvo, piešinių tyrimų ir publikavimų istorija. Pirmą sykį publikuojamas visų Varšuvos Stanislovo Moniuškos muzikinės draugijos bibliotekoje, muziejuje ir archyve saugomų Č. Mo-niuškos Vilniaus ir jo apylinkių, interjerų piešinių, žymių vilniečių atvaizdų piešinių katalogas. Į jį įtraukti ir neišlikę piešiniai, žinomi iš publikacijų. Daugelis piešinių yra susiję su S. Moniuškos asmenybe ir jo g yvenimu Vilniuje.Vilnietiškus Č. Moniuškos piešinius galima suskirstyti į keletą grupių: 1) miesto ir jo apylinkių vaizdai bei interjerai, taip pat juose pavaizduotos žanrinės scenos (33 piešiniai); 2) pavieniai vil-niečių portretai ir jų grupės (20 piešinių); 3) meno kūrinius vaizduojantys piešiniai (3). Visi jie yra saugomi įvairiuose minėtos draugijos fonduose. Dauguma datuotų piešinių sukurti 1843 m. birželio–rugpjūčio mėnesiais. Tad yra išlikę 56 Č. Moniuškos vilnietiškos tematikos kūriniai (vienas jų – R365/M, s. 27 – dailininko nepasirašytas ir jo priklausymas šiai kūrinių grupei yra hipotetinis; kitas – R364/M, k. 19v, s. 36 – galbūt iš viso nepriklausė S. Moniuškai). Sprendžiant iš Władysławo Fabry 1938 m. publikacijos ir joje aprašytų 17 piešinių, iki Antrojo pasaulinio karo galbūt buvo apie šimtą Č. Moniuškos vilnietiškos tematikos piešinių.

Матэрыялы навукова-практычнай канферэнцыі (па выніках навукова-даследчай работы супрацоўнікаў Нацыянальнага Полацкага гісторыка-культурнага музея-запаведніка ў 2018 г.) / уклад. Т. У. Явіч ; навук. рэд. Т. А. Джумантаева. - Мінск : Медысонт, 2019. - С. 54-57, 2019

Статья посвящена атрибуции свинцовой актовой печати из собрания Национального Полоцкого историко-культурного музея-заповедника с легендой «Дънѣслово». Автор приходит к выводу о возможной принадлежности буллы одному из сыновей удельного муромского князя Ярослава Святославича.

Slavica Slovaca, 55, 2020, No 3, pp. 346-358, 2021

The article is devoted to the ethnolinguistic analysis of memorial inscriptions on memorial and votive crosses, tombstones and monuments surveyed during field research in Podlasie province (Hajnówka and Bielsk regions) in 2017– 2020 where the Belarusian population lives compactly.

2022

Ключевые слова: неофициальная топонимика; история Смолен щины; русско-польские связи.

2023

Науково-популярна книжка Андрія Портнова пропонує огляд історичних перипетій польсько-українських відносин: від середньовіччя до сьогоднішнього дня. Автор узагальнює історіографічні здобутки та пропонує власні висновки щодо природи польсько-литовської Речі Посполитої та її місця в українській історії, про польський та український модерні національні проєкти, про суперечливий і трагічний досвід міжвоєнного часу і Другої світової війни, про формування нової моделі польсько-українського порозуміння та виклики перед ним у сучасній Європі. Для істориків, літературознавців, журналістів, студентів, усіх зацікавлених історією польсько-українських відносин.

The author analyses the structure and components of the ‘Polish text’ in the Russian literature after the Second World War. One of the main aspects of this phenomenon is the so-called precedent name. This can be observed when the image of a person (real or fictional) becomes a cultural text or myth. For the ‘Polish text’ in Russian literature such significant names have been Adam Mickiewicz, Julian Tuwim, Juliusz Słowacki, Czesław Miłosz and Konstanty Ildefons Gałczyński. In the Russian mentality Poland has always evoked poetry in general, which means that characteristics of ‘the Polish text’ can be identified through an analysis of poems about these cultural figures.

Научно-аналитический журнал «Регион и Мир». Том XIV, № 1, 2023

Հոդվածում ներկայացված է «Ճարտարապետական եւ տեղանվանական հայկական հուշարձանները աշխարհում» բազմահատորյա ատլաս-դիվանից մի գլուխ, որն նվիրված է Լեհաստանին: Հոդվածում համառոտ ներկայացվում է գաղթօջախների ստեղծման եւ զարգացման պատմությունը, տարածման աշխարհագրությունը, եկեղեցու, կրթության և պարբերական մամուլի իրավիճակը: Հոդվածի հիմնական մասն են կազմում նշված երկրի հայկական ճարտարապետական ու տեղանվանական հուշարձանների ցուցակ-աղյուսակը, որի վերջում զետեղված է օգտագործված գրականության ցանկը: The article presents the head of a multi-volume atlas of the catalog «The monuments of Armenian architecture and place names abroad». It presents an overview of the history and development of the community, the geography of its settlement, the state of the church, education and Armenian media. The main part of the article is a table-list of Armenian monuments of architecture and toponymy in the Poland, after which a list of literature is given.

Eslavística Complutense

В статье обсуждаются механизмы создания и употребления русских эквивалентов избранных названий польских городов, а также прослеживаются особенности функционирования этих эквивалентов в русских текстах. Дается обзор трактовки этих названий в наиболее употребительных словарях и справочных изданиях и рекомендаций по их передаче в русском тексте. Анализ обнаруживает несходство, непоследовательность, а порой и противоречивость рекомендаций. Главными вопросами в области передачи анализируемых польских топонимов в русском тексте оказываются: степень фонетической передачи (транскрипции), степень передачи внутренней семантики, сохранение или адаптация графики, склонение и грамматический род этих названий.

2022

Instytucje pamięci pełnią rolę aktorów krajobrazu pamięci, przekształcając dziedzictwo historyczno-kulturowe w unikalny obraz przekazywany społeczności lokalnej i gościom miasta za pośrednictwem przestrzeni publicznych, ekspozycji muzealnych, wydarzeń kulturalnych, środków masowego przekazu i innych środków komunikacji oraz aktywnie uczestnicząc w kapitalizacji potencjału historyczno-kulturalnego miasta. Szczególną rolę w kształtowaniu krajobrazu pamięci odgrywają muzea i archiwa. Z jednej strony pełnią funkcję instytucji naukowych i kumulatorów wiedzy historycznej o przeszłości, dokonują fachowej selekcji artefaktów, wydarzeń historycznych, nadając im symboliczne znaczenia. Z drugiej strony tworzą kontaktową, naładowaną emocjonalnie przestrzeń przeszłości i teraźniejszości, przekazując swoje obrazy nowym pokoleniom. Pełniąc funkcje refleksji społecznej, komunikacyjnej i inżynierskiej, muzea stają się jednym z najważniejszych konstruktorów pamięci historycznej i tożsamości lokalnej społeczności miejskiej.

2018

The article is an attempt to impose on the chronology of bilateral relations between Poland and Ukraine the analysis of the themes and political contexts related to historical policy emerging in these relations. The article analyzes the activities of Polish and Ukrainian authorities in the area of historical policy, related to the interpretation of difficult historical topics from the 20th century.Ukraine and Poland according to Troebst are countries where the culture of memory has become a field of conflict between two large political camps. The policy of memory in both countries may change as new ruling groups come to power. This also means that bilateral relations are vulnerable to instability. In Polish-Ukrainian relations after 1991 such a small dimension, first of all, related to the history of the Borderlands: fighting in Lviv and the role of Lviv Eaglets (Cemetery of the Lviv Eaglets), crimes of the OUN-UPA in Volyn and the issues of commemorating the victims and interpretat...

Рецензируемый сборник статей разнообразного содержания во многом имеет подытоживающий характер. Прежде всего хочется упомянуть интердисциплинарность, которая в некоторых работах проявляется менее заметно, чем в сборнике в целом, но вопреки этому в книге ощутимо стремление авторов выйти за пределы узкого круга отдельных дисциплин и Critica et bibliographia Studia Slavica Hung. 50, 2005 мы по праву можем говорить о «русском Гейне», учитывая с одной стороны, огромное количество переводов произведений Гейне, с другой стороны, указывая на русское преобразование формы стиха Гейненачиная от романтики до футуризма и далее.