Соціологія музею: презентація на тлі простору і часу

Казаларска, Светла, Яна Гергова, Елена Водинчар (съст.). 2016. Музеят и обществото на спектакъла. София: "Парадигма".

Един от упреците, отправяни към музея в " обществото на спектакъла " , се отнася до неговата подчиненост на императивите на визуалното, мислено като повърхностно, зрелищно, илюзорно. В настоящия текст ще се опитам да покажа, че в историческия ход на развитие на музея и на музейните технологии на показ са се налагали различни зрителни режими, подвластни на епистемата на съответното време. В тази посока е и въпросът, който искам да поставя с този текст, а именно – как да приведем музейния показ (а и музейния разказ) в съвременния музей в съответствие със съвременната епистема?

2018

Rudenko Serhii, Phd in Culturology (Cultural Studies), Doctor of science degree applicant, Kyiv National University of Culture and Arts Purpose of the article is to reveal the level of universality of media and communication theory of museum by M.Castelles. Methodology. Analysis of thinking, criticism, deductive logic. Scientific novelty. Integrative approach by Castelles is a significant component in theory of museum as unique medium. This theory is about capacity of museum to overcome hyper-autonomization of physic, subjective and objective world (according to Popper's three worlds). Conclusions. Universality of theory of media and communication of museum by M.Castelles depends on his paradoxical model of future. In this model development of communication facilities isolates people and groups one from another , so it will be difficult to get mutual understanding. But forecasts of Castelles have not come true yet. His article about museum was published in 2001-17 years ago and people still can understand one another. Castelles was the first among researchers of museum communication, who correctly used the McLuhan's formula «medium is a message». For Castelles museum collection is not a sense of museum communication. It is only a special device, which allows museum to influence the society the way other media cannot do. Thus, the universality of Castelles approach is rather more important, than his futurological conclusions. It consists of study of social transformational capacity of museum as a specific medium. Keywords: museum, Castelles, McLuhan, real virtuality, medium is a message, museum communication, museum as medium, medium and communication theory of museum, social and cultural use of museum, institutional specificity of museum, identity of museum. Культурологія Руденко С. Б. 22 УДК 008.001+008(091)+069+069.4 Руденко Сергій Борисович© кандидат культурології, докторант, Київський національний університет культури і мистецтв ORCID: 0000-0002-2319-1845 [email protected] МУЗЕЙ ЯК ЗАСІБ РОЗВ'ЯЗАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ПРОБЛЕМ Мета дослідження. З'ясувати рівень універсальності медійно-комунікативної теорії музею М. Кастельса. Методологія. Аналіз міркувань, критицизм, дедуктивна логіка. Наукова новизна. Інтеграційний підхід М. Кастельса є важливим компонентом теорії музею як унікального медіуму, що долає гіперавтономіза-цію фізичного, суб'єктивно-комунікаційного та об'єктивного світів (за К. Поппером). Висновки. Універсаль-ність теорії музею М. Кастельса цілком залежить від змодельованої ним парадоксальної ситуації майбутнього, коли розвиток медійно-комунікативних засобів утворить середовище в якому людям все важче буде порозумі-тися один із одним. Зазначимо, що такі прогнози Кастельса поки що (з часу публікації статті пройшло сімнад-цять років) не справдилися. М. Кастельс першим серед дослідників музейної комунікації точно застосував формулу М. Маклюена «medium is a message». Для Кастельса пам'ятки є не самоціллю музейної комунікації, а комунікативним засобом, який не є чимось факультативним щодо існуючих медіумів, а може виконувати ті функції, що іншими медіа не властиві. Таким чином, важливими є не так футурологічні висновки Кастельса, як універсальність його підходу, що полягає в дослідженні суспільно-трансформаційного потенціалу музею як особливого медіуму. Ключові слова: музей, Маклюен, Кастельс, реальна віртуальність, medium is a message, музейна кому-нікація, музей як медіум, медійно-комунікативна теорія музею, соціокультурне призначення музею, інституцій-на специфіка музею, ідентичність музею. Руденко Сергей Борисович, кандидат культурологии, докторант, Киевский национальный универси-тет культуры и искусств Музей как способ разрешения социально-коммуникативных проблем Цель исследования. Выяснить уровень универсальности медийно-коммуникативной теории музея М. Кастельса. Методология. Анализ размышлений, критицизм, дедуктивная логика. Научная новизна. Инте-грационный подход М. Кастельса является важным компонентом теории музея как уникального медиума, кото-рый способен преодолеть гиперавтономизацию физического, субъективно-коммункативного и объективного миров (согласно К. Попперу). Выводы. Универсальность теории музея М. Кастельса всецело зависит от смоде-лированной им парадоксальной ситуации будущего, когда развитие медийно-коммуникативных инструментов средств образует среду, в которой людям будет все труднее найти общий язык. Прогнозы Кастельса пока что не оправдались (со времени выхода его статьи прошло семнадцать лет). В то же время, необходимо отметить, что М. Кастельс первым среди исследователей музейной коммуникации точно применил формулу М. Маклюэна «medium is a message». Для Кастельса музейные предметы не являются самоцелью музейной коммуникации, а лишь коммуникативным средством, которое позволяет музею осуществлять на общество влияние, недостижи-мое для других медиа. Таким образом, важными являются не столько футурологические выводы Кастельса, сколько универсальность его подхода, которая состоит в исследовании общественно-трансформационного по-тенциала музея как специфического медиума. Ключевые слова: музей, Маклюэн, Кастельс, реальная виртуальность, medium is a message, музейная коммуникация, музей как медиум, медийно-коммуникативная теория музея, социокультурное назначение му-зея, институционная специфика музея, идентичность музея.

Науково-теоретичний альманах «Грані», 2019

Socio-philosophical analysis of the visualization of cultural identity in the “theater” of everyday life The purpose of the study is to identify the specific features and socio-philosophical foundations of the visualization of cultural identity in the “theater” of everyday life. The research methodology is based on: 1) the theory of the image, which evolves from the perception of the image as a simple sign to the understanding that in some cases it can become a symbol (with broad interpretational possibilities); 2) method of sociocultural analysis in the framework of concept of theatricality of sociocommunicative manifestations of culture. The effectiveness of the concept of theatricality of sociocommunicative manifestations of culture is due to the fact that it allows you to “collect” at one point performative, medial, iconic, semiotic and other concepts of philosophical understanding of social processes and phenomena. This approach showed the need for a new look at the dramatization of life, where not only “the whole world is the theater, and the people in it are actors”, but also every person is a “theater”. A look at the modern world as a combination of individual, personal “theaters” (the scientific novelty of the research) made it possible to identify the special functions of costume and jewelry in the scenography of these “theaters”. These functions are manifested in situations that require a person to create a certain image. Then the costume and jewelry become: 1) an active component of the sociocommunicative space, as mediums of information of a certain nature; 2) a form of self-presentation; 3) a way to visualize cultural identity. It is shown that the causes of the emergence of cultural phenomena of fashion and theatricalization of life are the same: in both cases, the desire of people to “try on” different roles is realized. This correlates with the possibility of simultaneously determining several identities for one person, which means not a loss of identity or the replacement of one’s own identity (imposed), but the search for additional personal identities. Costume and jewelry provide ample opportunities for such personal creative experiments with identity/roles in the “theater” of everyday life. Characteristic features of the modern “theater” of everyday life, as well as the cultural situation in general, are dynamism, frequent changes of form and states. Therefore, the change of images (which is easily accomplished by changing jewelry and accessories) contributes to this sociocultural game. Keywords: theatricalization of life; image; role; fashion; sociocultural communications; cultural diversity Мета дослідження – виявлення специфічних рис та соціально-філософського підґрунтя візуалізації культурної ідентичності в «театрі» повсякдення. Методологія дослідження ґрунтується на методах соціокультурного аналізу в рамках концепції театральності соціокомунікативних проявів культури. Цей підхід показав необхідність нового погляду на театралізацію життя, де не лише «весь світ – театр, і люди в ньому – актори», а й кожна людина – «театр». Погляд на сучасний світ як на сукупність індивідуальних, особистісних театрів (що складає наукову новизну роботи) дозволив вивити особливі функції костюму і костюмних прикрас у сценографії цих «театрів». Ці функції проявляються в ситуаціях, які вимагають від людини створення певного іміджу. Тоді костюм і костюмні прикраси стають: 1) активною складовою соціокомунікативного простору як носії інформації певного характеру; 2) формою самопрезентації; 3) способом візуалізації культурної ідентичності. Показано, що причини виникнення культурних феноменів моди і театралізації життя схожі: в обох випадках здійснюються бажання людей «примірювати» на себе різні ролі. Це співвідноситься із можливістю визначення одночасно декількох ідентичностей для однієї людини, що означає не втрату ідентичності чи заміну власної ідентичності чужою (нав’язаною, «сурогатною»), а пошук додаткових власних ідентичностей. Костюмні прикраси надають широких можливостей для таких особистих творчих експериментів з ідентичностями / іміджами у «театрі» повсякдення. Оскільки характерними рисами сучасного «театру» повсякдення, як і культурної ситуації в цілому, є динамічність, постійна зміна форм і станів, то і зміна іміджів (яка легко відбувається завдяки зміні прикрас та аксесуарів) сприяє цій соціокультурній грі. Ключові слова: театралізація життя; імідж; роль; мода; соціокультурні комунікації; культурне різноманіття

Музей та його зібрання (до 110-річчя заснування): Збірник тематичних наукових праць / редкол.: Н.Г.Ковтанюк (відповідальний науковий редактор) та ін. - К.: Національний музей історії України, 2009 - 260 с. - ISВN 966-95004-5-1. Збірник наукових праць співробітників Національного музею історії України та його філіалу - Музею історичних коштовностей України - присвячується 110-річчю заснування музею, яке відзначатиметься у 2009 році. Статті, вміщені у збірнику, присвячені дослідженню загальноісторичних проблем, вивченню музейних колекцій та окремих музейних пам'яток. Широке коло питань, глибина їх висвітлення у збірнику робить його цікавим дія фахівців, студентів та всіх небайдужих до історії та культури.

Новые исследования Тувы / New Research of Tuva, 2019

Novye issledovaniia Tuvy 2019 НОВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ТУВЫ www.nit.tuva.asia №2 Сакральные предметы и трансформации музейной этики: истоки, проблемы, решения Ксения В. Пименова Национальный фонд научных исследований (FNRS); Брюссельский свободный университет (ULB), Бельгия

Успіхи В. І. Гошкевича в археологічних та історичних дослідженнях, у розбудові херсонського музею базувалися на досвіді, отриманому під час спілкування з його безпосередніми вчителями – В. Б. Антоновичем і М. І. Петровим та іншими представниками наукового середовища.

2018

Стаття аналізує особливості представлення радянського минулого в Національному музеї історії України. На сьогодні це єдиний музей у Києві, що має експозицію присвячену радянському періоду в історії України, а не лише окремим сюжетам чи героям. Крім того, цей музей є одним з "клювих гравців" в музейній сфері в Україні та в представленні пам’яті народу/ів України. Тому важливим є те, як конструюється оповідь про радянський період, які сюжети артикулються і які експонати використовується. Ця тема стала особливо актуальною після прийняття законів про декомузацію, і того факту, що музей стає важливим місцем, де можна буде дізнатися про радянський час та його спадок у сучасній Україні.

Стаття вводить до наукового обігу надгробок виявлений на старому кладовищі в с. Лівобережна Сокілка Кобеляцької громади Полтавського району. Наводяться обміри й топографія пам’ятки, аналізуються генеалогічні джерела сотенного містечка Сокілка, за якими зроблено спробу встановити особу похованого. Ключові слова: Полтавський полк, Сокілка, козаки, некрополістика, генеалогія.

Питання культурології

Мета статті — розкрити культурологічний та філософський аспекти поняття «музейний предмет», а також проаналізувати його європейську музеологічну класифікацію з подальшим її включенням у вітчизняний музеєзнавчий обіг. Дослідження базується на застосуванні комплексної методології, що передбачає поєднання методів структурно-функціонального і порівняльного аналізу. Через залучення системно- теоретичного підходу визначено закономірності введення методів раціонального пізнання та можливості їх імплікацій в музеологічний контекст. Для одержання найбільш достовірних результатів дослідження застосовано загальнонаукові, музеологічні, філософські та культурологічні методи, що дало змогу уникнути схематизації та редукції, створити міждисциплінарний синтез. Наукова новизна дослідження полягає у розбудові структурованої системи категоризації поняття «музейний предмет» як засобу достовірного відображення історико-культурної реальності. Висновки. Музейні предмети — це предмети, витягнуті з оригінал...

Общество: философия, история, культура, 2019

Черкаева Ольга Евгеньевна кандидат культурологии, доцент кафедры музеологии Российского государственного гуманитарного университета ТЕМА НАЦИОНАЛ-СОЦИАЛИЗМА В ГЕРМАНИИ: СПЕЦИФИКА МУЗЕЙНОГО ПОКАЗА Аннотация: Период национал-социализма, относящийся в Германии, наряду с темой Первой мировой войны и разделения страны на Западную и Восточную части, к трудным темам, представлен в немецком музейном пространстве наиболее репрезентативно. Oн получает освещение с конца 1950-х гг., когда были музеефицированы первые концентрационные лагеря. С 1980-х гг. начинается новый этап в трактовке темы, инициированный общественным интересом-она представляется в форме выставок на местах, где действовали лидеры партии национал-социалистов. В 1990-е гг. на таких местах появляются первые музеи со стационарными экспозициями, в XXI в. количество музеев увеличивается. Специфика новых музеев заключается, с одной стороны, в их создании на исторических местах, с другой-в построении экспозиции на основе документов. Два этих существенных фактора зафиксированы в обозначении новой группы музеев как центров документирования. В статье рассмотрены знаковые для Германии центры в Оберзальцберге, Нюрнберге, Берлине и Мюнхене. Ключевые слова: Германия, национал-социализм, историческое место, документ, центр документирования, специфика музейного показа, новая группа музеев.

Економіка, управління та адміністрування

У статті розглянуто всесвітньо відому акцію «Ніч музеїв» як один з успішних прикладів музейної комунікації. Цей захід, як правило, проводиться в Міжнародний день музеїв і є одним зі шляхів створення позитивного образу музею, його популяризації та реклами. Автор подає історію виникнення цієї акції, розповідає про особливості її проведення в декількох країнах світу, зокрема акцентує увагу на досвіді сусіда України – Польщі. У тексті продемонстровано ступінь залучення музеїв України до «Ночі музеїв», показано найцікавіші атракції, що пропонувалися відвідувачам у 2017–2021 роках. Доведено, що акція «Ніч музеїв» з кожним роком набуває все більшої популярності у світі та в Україні, що до її проведення все активніше долучаються не стільки музеї, скільки установи сфери культури та освіти, зокрема, мистецькі галереї, Академії наук, університети, бібліотеки, засоби масової інформації. Наголошено на тому, що найчастіше у «Ніч музеїв» пропонується вільний вхід до установ або ж встановлюється по...

Proceedings of the Theriological School, 2010

Таку тематичну спрямованість мала наукова конференція, присвячена 145-й річниці заснування Крайового музею в Чернівцях. Його було відкрито у травні 1863 р. з ініціативи археологічної комісії на добровільні пожертвування громадян. Він займав невелике приміщення в центральній частині міста. За час свого існування у зв'язку з відсутністю коштів Крайовий музей кілька разів на нетривалий час припиняв свою діяльність. Лише з 1946 р. спочатку в колишній резиденції буковинських митрополитів (зараз тут знаходиться ректорат і кілька факультетів Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича), а згодом у будинку № 28 по вул. О. Кобилянської, цей науковий і культурно-просвітницький заклад став функціонувати постійно. Конференція проходила 15 травня 2008 р. Після пленарного засідання, яке відкрила вступною доповіддю директор Чернівецького краєзнавчого музею (ЧКМ) О. П. Затуловська, робота тривала у трьох секціях: «Природознавчі дослідження в музеях», «Музей як науковий та освітній центр» та «Історичне й етнографічне краєзнавство». За результатами роботи цього наукового зібрання опубліковано збірник матеріалів 1 (зацікавлені спеціалісти можуть отримати безкоштовно його електронний варіант (у pdf-форматі), надіславши замовлення за однією з адрес: