Academia.edu no longer supports Internet Explorer.
To browse Academia.edu and the wider internet faster and more securely, please take a few seconds to upgrade your browser.
2024, Бондарець Н.Л. Федір фон Штейнгель у джерел саундпродюсування України. Культура і мистецтво: сучасний науковий вимір : матеріали VIII Всеукр. наук. конф. молод. вч., асп. та магістран. (Київ, 07 листопада 2024 р.). Київ : НАКККіМ, 2024. C. 333-335
Українське саундпродюсування почало зароджуватися паралельно зі світовим. Одним із піонерів у цій галузі в Україні був барон Федір Рудольфович фон Штейнгель, відомий український політичний діяч, етнограф, меценат і музичний ентузіаст. Він залишив помітний слід в історії звукозапису України завдяки своїй роботі з ранніми технічними пристроями для запису звуку, зокрема фонографом Едісона. Федір фон Штейнгель відомий тим, що одним із перших в Україні придбав фонограф, винайдений Томасом Едісоном. Цитування: Бондарець Н.Л. Федір фон Штейнгель у джерел саундпродюсування України. Культура і мистецтво: сучасний науковий вимір : матеріали VIII Всеукр. наук. конф. молод. вч., асп. та магістран. (Київ, 07 листопада 2024 р.). Київ : НАКККіМ, 2024. C. 333-335
Бондарець Н. Л. Передумови виникнення саундпродюсування в Україні. Продюсування фільмів у 21 столітті: основні виклики : збірник матеріалів І Міжнар. наук.-практ. конф., 28 вересня 2023 р., м. Київ : КНУТКТ імені І.К. Карпенка-Карого, 2023., 2023
Саундпродюсером (від англ. producer: лат. produco — виробляю; від англ. sound – звук) є фахівець, який відповідає за концепцію, організацію та координацію звукової складової всіх етапів створення звукового проєкту чи аудіопродукту. Цитування: Бондарець Н. Л. Передумови виникнення саундпродюсування в Україні. Продюсування фільмів у 21 столітті: основні виклики : збірник матеріалів І Міжнар. наук.-практ. конф., 28 вересня 2023 р., м. Київ : КНУТКТ імені І.К. Карпенка-Карого, 2023.
Поняття саундпродюсування в контексті культури України, 2023
Саундпродюсування – це процес створення саунду, а саундпродюсер – це фахівець, який спеціалізується на аналізі, формуванні та виробництві саунду. Висновки. Поняття саундпродюсування у світі існує більше 100 років. Слово «саундпродюсування» застосовується і в медицині, і в технологіях, і у мистецтві. Зі стрімким розвитком техніки і маркетингу у світі, а згодом і в Україні виокремилася нова професія – саундпродюсер. В різних країнах світу можуть закладатися деякі відмінності у зміст слова саундпродюсування. Отже, в Україні саундпродюсування – це професійна діяльність, пов’язана із задумом, створенням, відтворенням та аналізом саунду. Цитування: Бондарець Н.Л. Поняття саундпродюсування в контексті культури України. Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології : матеріали XV Всеукр. наук.-практ. конф. / М-во культ. України та інформ. політики ; Нац. акад. кер. кадрів культ. і мистец. ; Наук. тов. студ., асп., доктор. і молод. вч. (Київ, 19 жовтня 2023 р.). Київ : НАКККіМ, 2023. С. 46-48.
УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА: МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ Науковий збірник, 2024
Шлях креативних індустрій в Україні знаходиться лише на своєму початку, але вже вимагає досліджень і наукових обґрунтувань. Україна в культурно-мистецькому просторі обрала вектор євроінтеграції і вже є законодавчо зафіксована база для діяльності в галузі. Отже, продюсування в саундіндустрії виконується саундпродюсером. Намагання прирівняти саундпродюсера і звукорежисера не мають підґрунтя. Адже поняття «звукорежисер» неможливо перекласти на англійську мову чи адаптувати до західних креативних індустрій, оскільки було запропоновано та існувало в радянські часи і окреслювало функції фахівців галузі того часу. Вважаємо, що термін «звукорежисер» поступово втрачає свою актуальність в Україні саме в контексті євроінтеграції. Саундіндустрія і музична індустрія – це дві окремі незалежні індустрії серед креативних індустрій. Обидві з них в сучасній Україні розвиваються і набирають обертів. Саундпродюсери в музичному мистецтві в найближчому майбутньому стануть ефективною додатковою ланкою, і будуть здатні забезпечити музичний продукт простішим створенням, вищою якістю, більшою популярністю і комерційним успіхом. Цитування: Бондарець Н.Л. Українські саундіндустрія та саундпродюсування в контексті музичного мистецтва. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. №48. 2024. С. 201 – 206. DOI: 10.35619/ucpmk.v48i.771
Бондарець Н.Л. (2024) Леся Українка та саундпродюсування. Education and science of today: intersectoral issues and development of sciences: збірник наукових праць «ΛΌГOΣ» з матеріалами VII Міжнародної науково-практичної конференції, м. Кембридж, P.C. Publishing House. С. 490-493., 2024
Леся Українка виявила себе не лише як видатна поетеса та культурна діячка, а й як одна з перших саундпродюсерок в Україні. Її активна участь у закупівлі обладнання, організації записів та продюсуванні фольклорних експедицій свідчить про глибоке розуміння важливості збереження національної музичної спадщини із використанням аудіотехнологій. Завдяки її технічним знанням і організаційним зусиллям були створені записи кобзарських дум і лірницьких пісень, що стали важливими джерелами для подальших наукових досліджень та відтворення українського фольклору. Як саундпродюсерка, поетеса прагнула максимально точно здійснити аудіофіксацію для подальшого відтворення та поширення задля можливості точного виконання іншими співаками. Отже, можна вважати, що Леся Українка стояла у витоків українського саундпродюсування. Цитування: Бондарець Н.Л. (2024) Леся Українка та саундпродюсування. Education and science of today: intersectoral issues and development of sciences: збірник наукових праць «ΛΌГOΣ» з матеріалами VII Міжнародної науково-практичної конференції, м. Кембридж, 18 жовтня 2024р. Вінниця-Кембридж: ТОВ «УКРЛОГОС Груп», P.C. Publishing House. С. 490-493. DOI: 10.36074/logos-18.10.2024.114
Бондарець Н.Л. (2024), Аудіомаркетинг як сучасна концепція саундпродюсера. Митець. Мистецтво. Споживач. Зміна диспозиції: Зб. наук. ст. та тез наук. повід. за матеріалами Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 26.06.2024р. Київ, ІК НАМ України. С. 69-74., 2024
Із розвитком технологій звукові компоненти та музика все частіше пов’язуються зі споживачем: цільовою аудиторією, формою сприйняття музичного/звукового продукту, локацією та засобами відтворення. Тому діяльність композиторів, аранжувальників і аудіоінженерів виходить за межі виключно творчої, а музичний чи звуковий проєкт змінює свою парадигму з урахуванням специфіки споживача. Актуальність полягає в тому, що світовий досвід виходить далеко за кордони застосування аудіо виключно як інформаційного чи розважального контенту. Звукові рішення розглядаються як засіб комунікації зі споживачем або ж елемент впливу на реципієнта. Як стверджують автори сучасного саунду, не достатньо володіти творчими, музичними, культурними та технічними знаннями і навичками. Комплекс умінь має включати і маркетингові складові та основи психології сприйняття, які будуть спрямовані на розкриття взаємодії аудіо та споживача. Саундпродюсер — фахівець, який поєднує у своїй діяльності музичні, технічні, мистецькі знання у комплексі з маркетинговими, а також здатний враховувати психологією сприйняття звуку споживачем. Саундпродюсер, долучаючись до створення музичного або звукового проєкту, аналізує споживача та здатен задіяти у композиції складові, засоби виразності та звукові рішення для подальшої можливості викликати потрібні емоції. Застосування аудіо в комерційній діяльності в рамках аудіомаркетингу стало сучасною концепцією саундпродюсера. Цитування: Бондарець Н.Л. (2024), Аудіомаркетинг як сучасна концепція саундпродюсера. Митець. Мистецтво. Споживач. Зміна диспозиції: Зб. наук. ст. та тез наук. повід. за матеріалами Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 26.06.2024р. Київ, ІК НАМ України. С. 69-74.
V. E. SHPICHINETS – A PIONEER OF REGIONAL MUSICAL TELEVISION BROADCASTING (ON THE MATERIALS OF THE PERSONAL FUND OF THE СSASR) , 2023
Впервые в историографии реконструируется жизнь и деятельность персонального пенсионера местного значения, одного из начинателей регионального музыкального телевещания Валентина Ефимовича Шпичинца на основе находящегося на хранении в Центральном государственном архиве Самарской области личного фонда руководителя редакции музыкального вещания Куйбышевской студии телевидения. Новизна исследования, построенного на источниковедческом анализе, хронологическом и биографическом методах, заключается в том, что впервые анализируются и вводятся в оборот документы личного фонда В. Е. Шпичинца Ф. Р-4040, выявляется его информационный потенциал и варианты использования. Особое внимание уделяется описанию строения фонда, содержащего 52 единицы хранения, датированных с 1950 по 1995 г., обзору групп документов, характеристике видового состава (делопроизводственных, эго-документов, в том числе дарственных надписей, фотографий, сценариев телевизионных передач). Установлено, что материалы фонда дают возможность воссоздать этапы биографии и направлений деятельности В. Е. Шпичинца (военной, образовательной, профессиональной, общественной), трудовой и пенсионный периоды жизни которого связаны с Куйбышевом (Самарой). Документы демонстрируют широкий круг деловых и личных связей Шпичинца с известными советскими и некоторыми зарубежными композиторами, исполнителями, певцами, представителями театральной и цирковой сферы. Приведены названия наиболее востребованных музыкальных телевизионных проектов Валентина Ефимовича. Определено, что разноплановые документы персонального фонда перспективны в плане дальнейшего использования при изучении истории регионального телевидения, музыкального просвещения, отечественной музыкальной культуры второй половины XX в. и проч. Ключевые слова: личный фонд, эго-документы, источники личного происхождения, биографический метод, региональное телевидение, музыкальная культура, музыкальное телевещание, Куйбышевская студия телевидения, Шпичинец Валентин Ефимович, Центральный государственный архив Самарской области (ЦГАСО)
Гай-Нижник П. Федір Штейнгель – меценат, громадсько-політичний діяч, посол Української Держави в Німеччині // Дипломатична та консульська служба у вимірі особистості. – К., 2016. – С.95–124.
KELM (Knowledge Education Law Management)
W przedstawionym artykule scharakteryzowano cechy stylistyczne twórczości fortepianowej Liudmyly Shukailo. Metodologię tworzą metoda teoretyczna, historyczno-typologiczna, interpretacyjna, komparatywna, kompleksowa, a także metoda uogólnienia, których połączenie pozwala ujawnić cel artykułu. Nowość naukowa polega na ujawnieniu cech stylistycznych twórczości fortepianowej L. Shukailo. W utworach fortepianowych autor demonstruje szerokie możliwości instrumentu. Wspaniała pianistka, L.Shukailo zna i czuje wszystkie zasoby fortepianu. Jej twórczość fortepianowa łączy zasady charkowskiej szkoły kompozytorskiej i cechy stylistyczne własnej metody twórczej. Mianowicie odwołanie się do klasycznych form i gatunków utworów muzycznych, obecność historycznie ukształtowanych gatunków tradycyjnych dla repertuaru fortepianowego, obecność reliefowej linii melodycznej, ekspresja języka muzycznego, dynamizacja formy muzycznej, barwa. Dalsze perspektywy mogą wystąpić w badaniach innych gatunków twórczości kompozytorskiej L. Shukailo.
Патріярхат, 2021
Українські ікони Страшного суду XVI – XVIII століть є унікальним мистецьким явищем, де переплелися візантійські й латинські церковні малярські традиції. А завдяки сценам із музикантами на цих іконах бачимо, що в них яскраво відображені сюжети та картинки з українського повсякдення ранньомодерного часу.
Научни трудове - Филология, том 61, брой 1, т. А, страници 207 – 218, 2023
The present study aims to explore the possibilities of incorporating precedent phenomena in journalistic articles from a functional perspective. Using intertextuality is a common technique in print media, as it provides numerous opportunities for interpretation, expanding the context of the message. The inclusion of quotes, as well as the adaptation of the form of the original language unit, offers a broader range of possibilities for enriching the content, expanding the semantics and allowing the reader to more tangibly feel the dialogue between texts.
Studia Slavica Hungarica , 2018
The article examines the translation of the commentaries of St. John Chrysostom on the Gospel of Matthew made in 1524 by monk Siluan who was a disciple of Maxim the Greek. A comparison of quotations from the Gospel in the commentaries with the existing Church Slavonic versions of the Gospel reveals the range of sources which were used in this translation.
Journal of Art Studies, 2021
The article presents two musical arrangements of "Haytarma" from A. Spendiaryan's suite "Crimean Sketches" (part 1), created by the Kazan musicians and composers Rasim Ilyasov – for Kazan Nury folk-instrument orchestra, and Rustem Abyazov – for La Primavera string chamber orchestra. A brief historical background of A. Spendiaryan’s creativity, connected with Crimean-Tatar music, is provided. The article also contains material on the distinctive features of the Crimean-Tatar folk dance "Haytarma" and its musical variations. This work will prove useful to a wide range of professional musicians and researchers of Crimean-Tatar folk music.
Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття: партнерство, моделі, напрями, стратегії, 2023
Цитування: Бондарець Н.Л., Носенко О.В. (2023) Звукорежисура подкастів як новий напрям у медіавиробництві. Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття: партнерство, моделі, напрями, стратегії. Зб. наукових праць / Упор., наук. ред., відп. за вип. : С. Садовенко. Київ : НАКККіМ. С. 34-47. Мета – проаналізувати жанр подкасту, дослідити процес створення подкастів, встановити роль звукорежисури в подкастингу, донести важливість професійної звукорежисури в подкастах, визначити вплив якісного звуку в подкастах на слухачів та довести, що з’являється новий напрям у медіавиробництві – звукорежисура подкастів. Методологія дослідження. У статті були застосовані такі методи: теоретичний – аналіз досліджень закордонних авторів та наявних інформаційних джерел, емпіричний – систематизація власного практичного досвіду, прослуховування, опис звукових технічних характеристик і аналіз роботи звукорежисерів у кращих зразках сучасних подкастів. Наукова новизна. Уперше проаналізовано звукову складову подкастингу, проведено детальний аналіз необхідного звукового обладнання для здійснення звукозапису під час подкасту, доведено, що зародився новий напрям в медіавиробництві – звукорежисура подкастів. Висновки. У ході статті нами проаналізовано жанр подкасту і розглянуто думки науковців і експертів щодо цього. Детально опрацьовані структурні компоненти процесу створення і необхідне технічне забезпечення подкасту. Встановлено роль звукорежисера в подкастингу і доведено важливість професійної звукорежисури в подкастах. Визначено рівень впливу якісного звуку в подкастах на слухачів. Доведено, що звукорежисура подкастів – це новий напрям в медіавиробництві.
Фонологический очерк староанатолийско-тюркского языка (по материалам ленинградского списка «Сказания о Мелике Данышменде»), 2019
This is a book written by my late teacher and pulished by me as an editor. That was my gift for him for his 80-th anniversary. Фонологический очерк староанатолийско-тюркского языка (по материалам ленинградского списка «Сказания о Ме- лике Данышменде») / науч. ред. А. С. Аврутина. — СПб.: Петербургское Востоковедение, 2019. — 160 с. ISBN 978-5-85803-532-9 Настоящее издание представляет собой единственное в мире иссле- дование фонологической системы староанатолийско-тюркского языка — языка тюрков Малой Азии XIII–XV вв. Написанная в 1984 г. (на основа- нии «Сказания о Мелике Данышменде»), монография не утеряла свое- го научного значения и по сей день. В монографии детально описаны и проанализированы арабографич- ный текст и язык «Сказания о Мелике Данышменде», а также предпри- нята уникальная попытка реконструировать фонологическую систему языка, на котором написан указанный арабографичный памятник, с при- менением метода фонологической интерпретации данных, получаемых из древних письменностей. Издание предназначено в первую очередь для тюркологов, но может быть полезно лингвистам широкого профиля, студентам старших курсов, изучающим языки, историю и культуру стран Ближнего Востока, а также всем интересующимся историей письма и восточных языков.
2020
В статье «Десюдепорт Б. В. Суходольского «Музыка» (1754): к вопросу о европейских протооригиналах» затрагиваются два взаимосвязанных вопроса. Во-первых, это проблема влияния искусства европейской гравюры на русскую декоративную живопись елизаветинской эпохи, в связи с чем высказывается предположение о знакомстве русских художников середины XVIII века с гравюрами одного из ведущих британских мастеров своего времени Ричарда Хьюстона. Кроме того, предпринятый нами поиск зарубежных произведений живописи и графики, выполненных по мотивам галантного сюжета Хьюстона-Суходольского, позволил обнаружить большое число подобных работ, зачастую почти неотличимых друг от друга, что свидетельствует о необыкновенной популярности этого «бродячего» сюжета в европейском жанре XVIII века.
Some unexpected facts muscial activity of Jules Verne and musical episodes in his novels. Planning to translate it into English
НОВЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ТУВЫ, 2017
В статье представлена история собирания тоджинского песенного фольклора, охарактеризовано состояние научных исследований предмета к настоящему времени, отмечены результаты авторских исследований, которые проводились с 2003 г. История изучения песенного фольклора тувинцев-тоджинцев начинается с конца XIX в. - с материалов экспедиции П. Е. Островских и М. И. Райкова. В 1930-1950-е гг. тоджинские песни фиксировались от представителей тувинской интеллигенции. Публикация напевов тоджинских песен впервые осуществлено в 1956 г. М. М. Мунзуком. Богатейший материал по фольклору тоджинцев собран в архиве Тувинского института гуманитарных исследований. Сотрудниками института проведен ряд экспедиций к тоджинцам, кроме того, записи песенного фольклора велись на слетах сказителей и певцов Тувы. Первые аудиозаписи тоджинского фольклора относятся к 1973 г. Расшифровки песенных текстов включены в монографии С. И. Вайнштейна и З. Б. Чадамба, тексты с мелодиями - в труды З. К. Кыргыс. Отметим значение работы местного краеведа Т. Т. Кушкаш, опубликовавшей в 1996 г. песенные тексты, записанные от носителей тоджинской традиции. Новый этап датируется рубежом XX-XXI вв., когда под руководством новосибирского ученого Г. Б. Сыченко возобновляются экспедиции в Тоджу. На базе экспедиционных материалов в Новосибирске возникают первые этномузыкологические исследования тоджинского фольклора. Специальное исследование тоджинских песен, направленное на дифференциацию жанров ыр и кожамык, впервые осуществлено автором статьи. Жанры, составляющие ядро песенной традиции, образуют своего рода оппозицию и представляют два способа реализации лирической традиции у тувинцев-тоджинцев. Несмотря на общетипологическое сходство, каждый из жанров обладает выраженной спецификой, которая проявляется как на семантическом, так и на структурном уровнях. Автором проанализированы представления носителей традиции, народная терминология, дана тематическая характеристика поэтических текстов, описана система стихосложения, слогоритмическая и звуковысотная организация народных песен тувинцев-тоджинцев. Упоминаются осуществленные и планирующиеся проекты, направленные на изучение, сохранение и популяризацию уникального песенного фольклора тувинцев-тоджинцев. The article explores the history of collecting the Tozhu song folklore, summarizes the current state of research on the topic, and presents the results of author's investigations conducted since 2003. History of Tozhu Tuvans' song folklore studies began in 19th century with the materials of P.E. Ostrovskikh and M.I Raikov expeditions. In 1930-1950's Tuzhu songs had been being collected by the Tuvan intellectuals. Tunes of Tuzhu songs have been first published in 1956 by M.M. Munzuk. The richest data on Tozhu Tuvans' folklore is stored in the archive of Tuvan Institute of Humanities and Applied Social and Economic Research. The contribution of the Institute's research fellows included a number of expeditions to Tozhu and recording song folklore at the convents of tale-tellers and singers of Tuva. First audio records of Tozhu Tuvans are dated to 1973. S.I. Vainshtein and Z.B. Chadamba included transcriptions of song texts into their monographs, and Z.K. Kyrgys, transcriptions of texts with melodies. We should also note the significance of works of regional ethnographer T.T. Kushkash, who in 1996 published the song texts transcribed from representatives of Tozhu traditions. A new stage began at the turn of 20th and 21st centuries when Tozhu expeditions resumed under the lead of G.B. Sychenko, a scientist from Novosibirsk. First ethnomusicological studies of Tozhu folklore, which were published in Novosibirsk, were based on the expeditionary data. For the first time ever, a special investigation of Tozhu songs to distinguish between the “yr” and “kozhamyk” genres was conducted by the author. Genres which form the core of song tradition come as a kind of opposition and represent two ways of implementing the lyrical traditions of Tozhu Tuvans. Despite overall typological similarity, each of the genres has high-profile unique features that emerge both on semantic and structural levels. The author analyzed the worldviews of the representatives of traditional culture and the folk terminology they use, defined thematic characteristics of poetic texts, depicted the system of prosody, rhythmosyllabic and pitch organization of folk songs of Tozhu Tuvans. The article also lists the accomplished and future projects aimed at studying, preserving and promoting the unique song folklore of Tozhu Tuvans.
2018
The purpose of the work. The article reveals the linguistic and genre specificity of ethno-cultural interactions of the folklore origins of Balkan music through the example of Dusan Bogdanovic's guitar cycle "Six Balkan miniatures". The research methodology is based on the use of phenomenological, comparative and structural-functional methods that allow expanding the horizon of cognitive search and extract key characteristics of the studying phenomena. The scientific novelty of the study lies in the phenomenological approach to analyzing the guitar cycle of Dusan Bogdanovic. This approach is productive for studying the wide contextual relationships, developed in the context of the musical historical ethno- genesis of the Balkan cultural region. Conclusions. The convergent connections of the Slavic and Middle Easterntraditions (Serbian, Bulgarian, Croatian, Macedonian, Bosnian, and Turkish) were revealed in the music of the guitar cycle "Six Balkan miniatures"...
Loading Preview
Sorry, preview is currently unavailable. You can download the paper by clicking the button above.