ЕСТЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО

Лариса Віссаріонівна Йолкіна

ЕСТЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО

2024, Vìsnik nauki ta osvìti

Парадные портреты военных XIX столетия нечасто встретишь в белорусских музеях, большая часть из них погибла в вихре войн и революций ХХ века. Находка каждого такого произведения, пусть и за пределами нашей страны, представляет большой интерес. Статья посвящена изучению трёх парадных портретов крупнейшего помещика на территории Беларуси, генерала российской армии, князя Петра Львовича Витгенштейна, мать которого происходила из рода князей Радзивиллов. Все портреты находятся в Германии в частных собраниях и принадлежат потомкам сестры и брата князя, который являлся бездетным. Картины выявлены самим автором, ранее они не изучались. Самый ранний портрет датирован 1850-ми гг. и представляет князя в мундире младшего офицера конно-гвардейского полка. Имя автора портрета не известно, но существует копия кисти Й. Н. Бернгардта. Следующий портрет был написан неизвестным художником приблизительно в 1864 г. Наиболее поздний портрет представляет Петра Львовича в генеральском мундире, закончен автором-австрийским художником З. Л'Аллеманем в 1888 г. уже после смерти князя. В статье описываются портреты, анализируется история их создания в контексте биографии князя и его иконографии через призму российской и европейской традиции написания парадных портретов представителей власти.

Оповідання «Микитичів дуб» Франко років хотів умістити до задуманої наприкінці 1870 – на початку 1880-х років збірки «Галицькі образки», котра мала на меті подати широкий образ галицького суспільства в його характерних типах, у побуті, у різних суспільних верствах, у багатьох місцевостях. Наскрізною у збірці мали бути психологічні проблеми. На жаль, такий задум тоді здійснити не вдалося. Натомість письменник створив цілу низку оповідань та новел із дитячого життя, у яких порушив вагомі проблеми виховання і становлення особистості, її самоусвідомлення й самовизначення. Оповідання ж «Микитичів дуб», що його Франко певний час вважав втраченим, знайшло своє місце у збірці «“На лоні природи” і інші оповідання» (1905), інтегрувальним чинником для якої став пленер. Події твору переломлено крізь призму спогадів автора, а сюжет засновано на справжній історії, котра відбувається в реальному часопросторі села Нагуєвичів. Оповідання належить до типу «соколярних»: наскрізним образом, «соколом», котрий цементує сюжет, прив’язує до себе всі основні події, є великий дуб у саду господаря Микитича. Фабула твору обрамована голосом відавторського наратора, котрий занурює читача у модус власного спогаду. Оповідання складається з шести епізодів (сюжетних блоків). Перший – це знайомство з місцем дії та опис дитячих забав; другий – у компанії дітей з’являється 5-річний Митро, понурий і відлюдькуватий, котрий, однак, знає страшні казки й пісні, чим і приваблює до себе інших малих. У третьому хлопчик розповідає легенду про Кріля (Короля) та його дітей, що їх убила зла мачуха, а «песє зілля» (молочай) допомогло виявити факт злочину. Свою розповідь Митро наглядно ілюструє дослідом із заклятою рослиною, демонструючи перетворення її білого соку на червону рідину, що нагадує кров. Митрова демонстрація символічно провіщує наступні події оповідання, пов’язані зі зникненням Напуди й таємничим «йойканням» під Микитичевим дубом під час страшної нічної бурі (четвертий блок). П’ятий епізод – кульмінація твору: із натяків і недомовленостей стає зрозуміло, що Напуда потайки народила дитину і закопала під дубом. Шостий блок – розв’язка сюжету, у якій автор повідомляє про долю персонажів по завершенні основних подій. Оповідання має симетричну мозаїчну структуру із сюжетним паралелізмом. У літературознавстві оповідання «Микитичів дуб» визнано як одне з найбільш досконалих з огляду на змістоформу.

Розкрито гімназійну або повну середню освіту Євгена Коновальця. Тобто, що виховувало загальнолюдські цінності, вміння та навики підданих Австро-Угорської імперії, а що ще й формувало національну ідентичність. Ключові слова: Євген Коновалець, Іван Боберський, Ілля Кокорудз, українська мова, національна ідентичність. The article researched the complete secondary education of Yevhen Konovalets. It was explored that he raised the universal values, skills and abilities of the subjects of the Austro-Hungarian Empire, and what else formed the national identity. We received an educational portrait of E. Konovalets, which is typical for almost everyone who influenced and determined with him historical processes in the Ukrainian lands in the 1910s–1930s. Especially when it comes to the link of secondary education-the gymnasium, as well as with the Ukrainian language of instruction. After all, the opportunity to obtain high-quality secondary education in their native language in Galicia was received by the young people thanks to the hard work of the Ukrainian public-political elite in conditions of domination at all levels of the Polish political factor in the Kingdom of Galicia and Lodomeria with the Grand Duchy of Cracow of the Austro-Hungarian Empire. This well understood a significant part of Ukrainian society, and accordingly: first, it affected the increase in the number of students in the existing Ukrainian gymnasies, as well as the opening of new, mostly private ones; second, the political plane in which the Ukrainian school was located, forced to provide high quality education; thirdly, the Ukrainian school provided not only education, the content of which was the same as in the Polish, German and Jewish schools of Galicia, but thanks to a professional and nationally-educated teaching staff and national education. The basis of national education was the fact that the Ukrainian language studied native language and culture, subjects of the mathematical and natural cycle, as well as Polish and German language, history and culture, European and worldwide. The Ukrainian language provided for the development of universal values, peculiarities and regularities of cultural-historical processes, just as it was implemented in Polish, German or in some other language. Therefore, many will continue to form opposition, a desire to defend and fight against all those who will humiliate, restrict, ban the manifestations of national life, development and self-affirmation until autonomy or independence.

Log In

ЕСТЕТИЧНІ ПОГЛЯДИ ІВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО

Sign up for access to the world's latest research

Related papers