Помеѓу личноста и просторот - (не)време

Лавринович Л. Містерія часу і простору у прозі Бруно Шульца / Л. Лавринович // Бруно Шульц як філософ і теоретик літератури : Матеріали V Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі / редакція Віри Меньок. – Полоністичний науково-інформаційний центр ім. Ігоря Менька ДДПУ ім. Івана Франка. – Дрогобич : Коло, 2014. – С. 412–432. У статті йдеться про систему бачення дійсності Бруно Шульца крізь призму модусів часу та простору, а також про її проекцію на поетику творів. Зазначено, що як просторові, так і часові параметри прози автора характеризуються несталістю, нелінійністю, здатністю до безперервного множення і модифікацій. Розглядаються способи таких модифікацій у книгах «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під клепсидрою». Зокрема, йдеться про синестезію як один із найчастіше вживаних автором художніх прийомів у зображенні часу, що проявляється у феномені його опросторення (у формі перетікання просторових атрибутів у часові, вживання понять на позначення просторових феноменів, наділення часу фізичними атрибутами простору тощо). Система Шульцового часу базується на протиставленні профанного (який найчастіше маркується як лінійний) та сакрального (вихід у «подію», за філософською термінологією М. Гайдеґґера). Традиційні модуси тривання (минуле, теперішнє, майбутнє) оцінюються автором з позиції сакральної значимості. Ілюстрацією часу в Шульца є два переплетені образи весни / дерева, які символізують життя і творчість. У статті розглядаються сезонні концепти Шульца, які формують його міфосвіт (весна, осінь, зима). Письменник творить самобутні космогонічний (в образі весни-дерева) та есхатологічний (в образі осені-вмирання) міфи. Істинний сакральний час у Шульца – це проточас, першопоштовх, вічний початок, здатний бути завжди, а не лише в минулому; це первозданне джерело безконечної потенції, точка розливання, творення світу, коли порожнє стає наповненим і починає тривати. Самобутній міф часу та простору Б. Шульца має синтетичне походження: ці модуси буття у Шульца антропоморфно міфізовані (тут вбачаємо елементи архаїчних релігійних систем та пантеїстичного світогляду) і водночас релятивні, відносні (наслідок зацікавлення Б. Шульца новітніми відкриттями у сфері суб’єктивного часу та теорії відносності). The article deals with the reality vision system of Bruno Schulz in the light of time and space modi as well as its projection on the poetics of works. It is noted that both the spatial and temporal parameters of the author’s prose are characterized by the instability, nonlinearity, ability to continuous multiplication and modifications. The methods of such modifications are examined in the books “The Cinnamon Shops” and “Sanatorium under the Sign of the Hourglass”. Particularly, the synesthesia as one of the fiction methods most frequently used by the author in the depiction of time, which is revealed in the phenomenon of its espacement (in the form of spatial attributes flowing into temporal ones, the use of terms denoting spatial phenomena, endowing time with the physical attributes of space, etc.), is mentioned. The system of Schulz’s time is based on the contradistinction of profane time (which is more often marked as the linear one) and sacral time (the exit in “event”, according to the philosophical terminology of M.Heidegger). The traditional modi of duration (past, present and future) are estimated by the author from the position of sacral significance. Two intertangled images of spring/tree symbolyzing the life and creativity are the illustration of time in the works of Schulz. The article deals with the seasonal concepts of Schulz that are forming his world of myths (spring, autumn, winter). The writer creates original cosmogonic (in the images of spring-tree) and eschatological (in the image of autumndying) myths. The true sacred time in the works of Schulz is the primordial time, the first impulse, the true beginning, which is able to exist all the time and not only in the past; it is the primordial source of infinite potential, the point of circumfusion, world creation, when the empty becomes full and starts lasting. The authentic myth of Bruno Schulz’s time and space has got the synthetic origin: these modi of existence in the works of Schulz are anthropomorphously mythologized (here we can see the elements of archaic religious systems and pantheistic worldview) and relative at the same time (the consequence of B.Schulz’s interest in the latest discoveries in the sphere of subjective time and the theory of relativity).

Проблемы обучения русскому языку иностранцев в современном лингво-культурном пространстве, 2019

В статье рассматриваются различные формы организации учебной деятельности в современном лингвокультурном пространстве, которые повышают коммуникативно-речевую активность студентов-иностранцев. Кроме того, анализируется сама проблема коммуникативно-речевой активности, ее виды и критерии, отражающие суть явления.

Psychology. Journal of the Higher School of Economics, 2020

Аутентичность-это черта личности, способствующая тому, что человек следует своей природе (индивидуальности) и одновременно-своему пути Исследование выполнено при поддержке Российского научного фонда, проект № 20-18-00262. Резюме Диспозициональная аутентичность-это «узкая» черта, отвечающая за способность человека быть самим собой и противостоять внешнему влиянию; она включает три параметра: Аутентичную жизнь, отсутствие Принятия внешнего влияния и Самоотчуждение. В двух эмпирических исследованиях уточняется место аутентичности во внутриличностном пространстве. Задачами этих исследований были 1) уточнение онтологического статуса аутентичности через соотнесение с другими чертами личности, 2) определение паттерна наиболее благоприятных или неблагоприятных для ее проявления черт и 3) уточнение содержания ее возможных предикторов. Основной методикой была Шкала аутентичности (Wood et al, 2008; в адаптации С.К. Нартовой-Бочавер и др., 2020). В исследовании 1 (n = 271) с использованием Опросника темперамента и характера (Cloninger et al., 1993; в адаптации Н.А. Алмаева, Л.Д. Островской, 2005) показано, что Самостоятельность как свойство характера-ключевой предиктор аутентичности. Несколько слабее аутентичность способны объяснить особенности темперамента-низкая тревожность и независимость от других (низкая склонность к Избеганию опасности и к Зависимости от подкрепления). Поиск нового и Кооперативность не играют роли в поддержании аутентичности. В исследовании 2 (n = 174) анализировались связи аутентичности с базовыми чертами личности, измеренными посредством опросника «Маркеры факторов "Большой пятерки"» (Goldberg, 1992; в адаптации Г.Г. Князева и др., 2010). Обнаружено, что аутентичность сильно обусловлена эмоциональной стабильностью (низким Нейротизмом), а Самоотчуждение, или отсутствие контакта с самим собой, диктуется высоким Нейротизмом и низкими Экстраверсией и Сознательностью. Относительно низкая предсказательная способность особенностей характера, темперамента, а также черт в отношении аутентичности подтверждает предположение о том, что аутентичность должна рассматриваться как самостоятельное системное качество личности более высокого порядка, чем отдельно взятые свойства темперамента или характера.

Теологикон, 2015

The Problem of Liturgical Time between αἰών, καιρός and χρόνος This article is focused on the problem of time in the Liturgy, interpreted as a relation between three categories – αἰών, καιρός and χρόνος. Its major keystone is the problem of transubstantiation in the Orthodox tradition, as opposed to the medieval idea of transsubstatiatio of the Holy Gifts, which takes place at a certain moment of the Mass. Here we try to analyze the two approaches as an opposition between st. John Damascene’s concept of metabole (μεταβολή) and Aquinas’ theory of transsubstantiatio of gifts, defined through Aristotelian categeories of substantia and accidentia. The transsubstantiatio, the change of substances, invoked by the words of the priest, who is acting in persona Christi, proposes some liturgical immanentism that could not avoid the idea, that the substantial change is done in a certain moment of our historical age, the chronological aeon. St. John’s idea of metabole, defended as well by st. Mark of Ephesus at the Council of Ferrara-Florence, suggests a quite different interpretation of the Eucharistic miracle, connected with the vision of Christ as the New Pascha, as it is in the Damascene’s Canon of Pascha. The communion with the New Pascha is an interchange of gifts, made possible by a synthesis and perichoresis of two non-convergent realities, two aeons. The main thesis is that these two aeons could actually cross each other in the kairos of the Divine Liturgy as a personal meeting with the Resurrected Christ through the grace of the Holy Spirit. The kairos is seen as a hypostatic presence, catholic time and chronotope of the Kingdom come, time of synergy and meeting, that makes the interchange and participation of one aeon (the historical) into the other (eschatological). The Body of Christ, then, is defined as a border of these two aeons. In the created world there is a kairos, which is the place and the time for meeting Christ in the liturgical synaxis. It is the Divine Liturgy that could be seen as a conjunction or a convergence of two worlds in a new transition, new Pascha – a metamorphosis of the time itself and foretaste of eternity, a relation between the liturgical now and the Eschaton, between this aeon and future one, where the future age is present and the Eight Day without Dawn is foretasted. Keywords: time, Liturgy, aeon, transsubstantiatio, metabole, New Pascha.

2017

Book review: Рецензия на книгу: МУХАРСКИЙ, А. ЖЛОБОЛОГИЯ: Мистецко-культурологічний проект. Київ: НАШ ФОРМАТ, 2015, 384 с. ISBN 978-617-7279-10-4.

Slavica Revalensia

Редакционная коллегия и. З. Белобровцева (Таллинн) н. а. Богомолов (Москва) Майкл Вахтель (Принстон) С. и. гиндин (Москва) а. а. гиппиус (Москва) Петер гржибек (грац) димитр кенанов (Велико-Тырново) и. П. кюльмоя (Тарту) г. а. левинтон (С.-Петербург) М. Ю. лотман (Таллинн / Тарту) н. г. охотин (С.-Петербург) е. а. Погосян (Эдмонтон) Ф. Б. Поляков (Вена) Эндрю Рейнольдс (Мэдисон) е. н. Ремчукова (Москва) Т. В. Скулачева (Москва) л. С. Флейшман (Стэнфорд) Т. В. цивьян (Москва)

2020

The article describes the linguistic means of expression of the category of the text «Time», «Space» in stories about the Holodomor in Ukraine in 1932-1933, analyzes the specifi cs of the organization of oral texts of the folk genre.

Кондратьєв І. В. , 2015

Кондратьєв І. В. Любецьке міщанство в системі оборони староства (друга половина XVI – перша половина XVII ст.) // Гарадзенскі соцыум. Чалавек у простары города. ХV-XX ст.: Матэрыялы міжнароднай навуковай канферєнцыі (Гародня, 7-8 лістапада 2014 г.) / Пад рєд. А.Ф. Смаленчука і А.К. Крауцэвыча. – Мінськ : Зміцер Колас, 2015. – 380 с. - С.57-68.