Papers by Olha Martynyuk
![Research paper thumbnail of Велосипедна мобільність у Радянському Союзі: підходи до вивчення [Bicycle Mobility in the Soviet Union: Research Approaches]](https://attachments.academia-assets.com/119351853/thumbnails/1.jpg)
Радянське «я» і радянське «ми» між ідеологією і реальністю [Soviet ‘I’ and Soviet ‘We’ between Ideology and Reality], 2024
Пропонований розділ є однією з перших спроб з’єднати напрацювання в царинах студій мобільності та... more Пропонований розділ є однією з перших спроб з’єднати напрацювання в царинах студій мобільності та радянської історії. Велосипедна мобільність в Українській радянській республіці розглядається як матеріальна спроможність, як частина транспортної інфраструктури, як складник формального та неформального права і як наратив про просторове переміщення. Кожен із цих підходів дає зрозуміти нерівномірнe використання велосипеда серед різних соціальних, вікових та гендерних груп упродовж різних періодів існування СРСР. Авторка окреслює контури специфічної радянської культури веломобільності, що постала у відповідь на особливі економічні та культурні обставини комуністичного ладу.
Ключові слова: Велосипед, мобільність, Радянський Союз, матеріальна культура, транспортна інфраструктура, повсякдення, гендер.
This chapter represents a pioneering effort to establish a connection between mobility studies and the history of the Soviet Union. It tackles the topic of bicycle mobility within the USSR by adopting several distinct perspectives. These include examining the material capabilities available for bicycle usage, the state of transport infrastructure, the sense of entitlement to use bicycles, and the narratives that surround spatial movement facilitated by bicycles. By employing each of these viewpoints, the text endeavors to elucidate the disparities observed in the adoption of bicycles across diverse social, age, and gender demographics within the Soviet society. In its conclusion, the text offers insights into the unique cultural phenomenon of bicycle mobility that emerged within the Soviet context. This distinctive culture of bicycle mobility is shown to be a product of the specific economic and cultural conditions that prevailed under Communist rule.
Schnittstelle Germanistik, 2024
The article studies the representation of space in twenty-three Kyiv-guidebooks written for touri... more The article studies the representation of space in twenty-three Kyiv-guidebooks written for tourists, pilgrims, visiting businessmen, and artlovers during the 1860s-1930s. Imperial censorship prevented many authors from voicing their opinions openly, prompting them to find indirect and alternative ways to convey their messages. In the nineteenth century, official narratives focused on Christian Orthodox sites and imperial places. The abovementioned indirect and alternative interpretations shifted attention to newly constructed commercial areas, attributing Kyiv's prosperity to municipal self-governance. After 1917, the authors reinterpreted the heritage through the lens of art history, expanding their geographic and thematic coverage. The guidebooks examined in this article reveal conflicting geographies in the diverse, but segregated city, during times of turbulent geopolitical change. Der Artikel untersucht die Raumdarstellung in 23 Kyiv-Reiseführern, die in den 1860ger bis 1930ger Jahren für Touristen, Pilger, Geschäftsleute und Kunstliebhaber geschrieben wurden. Die zaristische Zensur schloss viele Autoren von der freien Meinungsäußerung aus, aber es blieben indirekte Möglichkeiten, alternative Botschaften zu vermitteln. Während sich die offiziellen Erzählungen des 19. Jahrhunderts auf christlich-orthodoxe Stätten und Orte der imperialen Präsenz konzentrierten, verlagerten alternative Interpretationen die Aufmerksamkeit auf neu errichtete Handelsgebiete und schrieben den Wohlstand der Stadt der bürgerlichen Selbstverwaltung zu. Nach 1917 interpretierten die Autoren das Erbe aus kunsthistorischer Sicht neu und erweiterten die geografische und thematische Abdeckung. Die untersuchten Reiseführer offenbaren widersprüchliche Geographien in der vielfältigen, aber segregierten Stadt in Zeiten des turbulenten geopolitischen Wandels.
Threatening mobility: Cycling during World War II from a Ukrainian perspective
The Journal of Transport History
Although bicycles hardly figure in studies of World War II, their use was often a life-and-death ... more Although bicycles hardly figure in studies of World War II, their use was often a life-and-death matter. This article explores cycling in Ukraine as part of survival strategies and as an object of mobility policies under the Soviet and Nazi regimes. By analysing newspapers, interviews, diaries and rare archival documents, the article concludes that using a bicycle marked a privilege and at the same time put the rider under suspicion of collaboration with an enemy. During the Nazi occupation, the authorities used bicycles to maintain power over subjugated populations. Later, as the Soviet Army proceeded westwards, many civilians and military persons acquired bicycles, first as war trophies and then from the development of the Soviet bicycle industry in response to wartime experiences. The article proposes understanding World War II as a radical exercise in forcing and limiting mobility. In this context, survival implied an ability to transgress established borders.
Storìnki Istorìï, 2014
This article observed the question of Russian nationalism in the context of State Duma elections ... more This article observed the question of Russian nationalism in the context of State Duma elections in Russian Empire (1906 –1912) in three Right-bank gubernias—Podillia, Volhynia, and Kyiv. In Soviet historiography Russian nationalists weren't regarded as an independent political group, and together with other Blackhundred organizations were labeled as pro-governmental, reactionary, gentry forces. In the post-Soviet Russian historiography a «renaissance of conservative thought» took place, which led to a positive reevaluation of Russian nationalists' ideas and reforms. At the same time most Ukrainian historians leave this topic aside of their academic interests despite a number of critical and perspective studies in the field. In the Western historiography since 1980's developed a perspective towards Russian nationalists as a specific political movement in the western provinces of Russian Empire, which emerged as a response to the inability of the imperial authorities to c...
ВІСНИК Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2018
Вперше в історичній літературі висвітлюється діяльність Київського товариства велосипедистів-люби... more Вперше в історичній літературі висвітлюється діяльність Київського товариства велосипедистів-любителів в контексті міських практик кінця ХІХ століття. Незважаючи на індустріальну запізнілість Російської імперії, Київ на рівні споживання технічної інновації синхронізувався із всесвітнім Велобумом. Для багатьох велосипед був радше статусною принадою, проте чимало охочих включилися до нової елітарної культури дозвілля із заміськими прогулянками, видовищними велоперегонами та школами фігурного катання на велосипеді. Конфлікти на дорозі привели до дисциплінування велоїзди. В другій половині 1890х по визначених ділянках міста катання заборонили, а користувачам довелося прийняти нові норми тілесності та публічної поведінки.
Проаналізовано комплекс явищ, пов’язаних із проведенням у 1912 р. виборів до IV Державної думи Ро... more Проаналізовано комплекс явищ, пов’язаних із проведенням у 1912 р. виборів до IV Державної думи Російської імперії в Київській, Волинській та Подільській губерніях, зокрема виборчі стратегії основних провладних й опозиційних політичних сил, електоральну поведінку виборців різних курій, ставлення до виборів міських і провінційних виборців, практику проведення зібрань та втручання адміністрації. Відзначено, що для виборів 1912 р. була характерна поляризація політичних сил на два блоки – “патріотичний” та “прогресивний”, внаслідок чого перший здобув 40 де-
путатських місць, а другий – лише 1.
У статті зроблено огляд історіографії російського націоналізму в контексті виборів до Державної д... more У статті зроблено огляд історіографії російського націоналізму в контексті виборів до Державної думи Російської імперії (1906 –1912 рр.) у трьох губерніях Правобережжя — Подільській, Волинській та Київській.
У статті порушується тема виборчих процесів на Правобережжі у період між Революцією 1905 р. та по... more У статті порушується тема виборчих процесів на Правобережжі у період між Революцією 1905 р. та початком Першої світової війни у 1914 р. У цей період існували обмежені, але цілком легальні, можливості політичної репрезентації різних національних груп в політичному спектрі від лівих до правих. В українських губерніях значний успіх на виборах мали російські націоналісти, зокрема помірковано-праві. Цей успіх забезпечувався певним рівнем владної інституційної підтримки, участю православного духовенства у мобілізації виборців, використанню потужних ресурсів
масової інформації тощо. Російські націоналісти розвинули широку публіцистичну кампанію, спрямовану на поширення ідеї російського націоналізму як націоналізму більшості населення Південно-Західного краю, якій загрожують інородці.
В статье подымается тема избирательных процессов на Правобережье в период между Революцией 1905 г. и началом Первой мировой войны в 1914 г. В этот период существовали ограниченные, но вполне легальные возможности политической репрезентации разных национальных групп в политическом спектре от левых до правых. В украинских губерниях большой успех на выборах имели русские националисты, в частности умеренно-правые. Этот успех обеспечивался некоторым уровнем правительственной ин-
ституциональной поддержки, активным участием православного духовенства и использованием мощных ресурсов массовой информации. Русские националисты развернули широкую публицистическую кампанию по распространению идеи русского национализма как национализма большинства населения Юго-Западного края, которому угрожают инородцы.
The article brings up a topic of electoral processes in Right-bank Ukraine in the period between the Revolution of 1905, when the State Duma was established, and the beginning of World War I in 1914. During this time existed very limited,
but nevertheless legal, opportunities for political representation of different national groups from left to right political specter. A considerable success at the elections
won Russian nationalists, particularly those of moderate right-wing views. This success resulted from a certain level of institutional support, participation of Orthodox clergy in the mobilization of voters, the use of powerful media tools,
etc. Russian nationalists developed a wide publication work aimed at spreading the idea that Russian nationalism is the nationalism of the majority of population in the Southwest of the Empire, which is threatened by non-Russians.
This publication of documents depicts the rallies in support of Progressive candidates from Kiev ... more This publication of documents depicts the rallies in support of Progressive candidates from Kiev (Kyiv) during the 1912 elections to the State Duma: police reports, newspaper articles, and a personal diary entry. The government supported the loyalist candidates and only hesitantly authorized rallies for oppositional candidates.
SUMMARY
The article introduces the publication of documents depicting the rallies in support of P... more SUMMARY
The article introduces the publication of documents depicting the rallies in support of Progressive candidates from Kiev (Kyiv) during the 1912 elections to the State Duma: police reports, newspaper articles, and a personal diary entry. Attitudes toward the prospects of the Ukrainian national cause were central to the polemics between the candidates representing “patriotic” and “progressive” blocs, who perceived this cause as part of a bigger political agenda, regardless of their own ethnic background and cultural affinity. Other key topics of the campaign concerned attitudes toward the struggle of sales assistants for regulated work hours and mandatory days of rest (loyalists opposed the regulation, Progressives supported it), and toward the Stolypin land reform. Even though peasant communal landholding was virtually absent in Kiev province, Progressive candidates from Kiev found it necessary to refer extensively to the plight of inner-Russia’s peasantry.
With a few exceptions, the local press was on the side of the Progressives, depicting their campaign quite sympathetically and in great detail. The government supported the loyalist candidates and only hesitantly authorized rallies for oppositional candidates. Still, the police intervened and dismissed their meetings, even including a private gathering in a restaurant, under the pretext of their having trespassed the limits of legal politics. As the published documents demonstrate, even though the police reacted only to the socioeconomic and political criticism of the regime – disregarding the quite explicit endorsements of Ukrainian national claims – the logic of political polarization firmly associated the Ukrainian national agenda with opposition to the tsarist regime.
Thesis Chapters by Olha Martynyuk
Dissertation (Manuscript), 2016
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – і... more Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – історія України. – Київський університет імені Бориса Грінченка. – Київ, 2016.
На прикладі виборів до Держдуми Російської імперії в правобережних українських губерніях I–IV скликань представлено ідеологію, соціальну базу та електоральні стратегії російських націоналістів. Встановлено, що незмінними складовими їхньої доктрини були непорушність приватної власності, прийняття конституційного порядку, заперечення рівноправності для інородців. Російські націоналісти досягли максимального електорального успіху завдяки підтримці імперського уряду й місцевої адміністрації. Остання виключала зі списків потенційно нелояльних виборців, ділила виборчі курії на національні відділення там, де православні становили електоральну меншість, впливала на вибори через організацію процесу. Російські націоналісти мали стабільний електорат серед заможних і освічених прошарків Києва і намагалися розширити вплив на православних дрібних землевласників. Інтелектуали з ККРН виробили комплексну ідеологію, що відкидала окремішність української нації, але представляла малоросійськість як локальну й більш свідому частину великого руського народу.
Ключові слова: електоральні стратегії, російський націоналізм, вибори, Державна дума Російської імперії, антисемітизм.
Books by Olha Martynyuk
Живучи в модерному місті: Київ кінця ХІХ – середини ХХ століть, 2016
Practicing Democracy Under Absolutist Rule: Electoral Gatherings in Kyiv in 1912
This text descr... more Practicing Democracy Under Absolutist Rule: Electoral Gatherings in Kyiv in 1912
This text describes the legal frameworks and practices behind public political gatherings in Kyiv between the revolutions of 1905 and 1917 with a particular focus on electoral gatherings in 1912 that caused an empire-wide scandal. While public gatherings and associations were by default prohibited in the Russian Empire before 1905 and limited only to the “worker class” in the Soviet Union, the decade before the fall of the absolutist regime marked the development of a vibrant culture of public political debate. In a society that remained for the most part illiterate, public meetings were one of the key channels for promoting political agenda. Although the law secured the right for everyone to convene, the local administration often used various gaps in the law to limit the exercise of this right by opposition groups. In 1912, amid the Mendel Beilis blood-libel case and the electoral rally to the fourth State Duma, the local administration first prohibited liberal and left groups from holding public meetings, and then, after the latter attempted to exercise this right, the police closed down five out of six meetings. This incident demonstrated various strategies for achieving political goals: the local administration instrumentalized anti-Semitism to secure the electoral victory of Russian nationalists; the opposition united around the idea of defending the right to convene despite ideological divides; while the radical right-wing youth provoked and tested the nascent political freedoms for their ability to maintain social stability between the varying and diverse new political actors.
Uploads
Papers by Olha Martynyuk
Ключові слова: Велосипед, мобільність, Радянський Союз, матеріальна культура, транспортна інфраструктура, повсякдення, гендер.
This chapter represents a pioneering effort to establish a connection between mobility studies and the history of the Soviet Union. It tackles the topic of bicycle mobility within the USSR by adopting several distinct perspectives. These include examining the material capabilities available for bicycle usage, the state of transport infrastructure, the sense of entitlement to use bicycles, and the narratives that surround spatial movement facilitated by bicycles. By employing each of these viewpoints, the text endeavors to elucidate the disparities observed in the adoption of bicycles across diverse social, age, and gender demographics within the Soviet society. In its conclusion, the text offers insights into the unique cultural phenomenon of bicycle mobility that emerged within the Soviet context. This distinctive culture of bicycle mobility is shown to be a product of the specific economic and cultural conditions that prevailed under Communist rule.
путатських місць, а другий – лише 1.
масової інформації тощо. Російські націоналісти розвинули широку публіцистичну кампанію, спрямовану на поширення ідеї російського націоналізму як націоналізму більшості населення Південно-Західного краю, якій загрожують інородці.
В статье подымается тема избирательных процессов на Правобережье в период между Революцией 1905 г. и началом Первой мировой войны в 1914 г. В этот период существовали ограниченные, но вполне легальные возможности политической репрезентации разных национальных групп в политическом спектре от левых до правых. В украинских губерниях большой успех на выборах имели русские националисты, в частности умеренно-правые. Этот успех обеспечивался некоторым уровнем правительственной ин-
ституциональной поддержки, активным участием православного духовенства и использованием мощных ресурсов массовой информации. Русские националисты развернули широкую публицистическую кампанию по распространению идеи русского национализма как национализма большинства населения Юго-Западного края, которому угрожают инородцы.
The article brings up a topic of electoral processes in Right-bank Ukraine in the period between the Revolution of 1905, when the State Duma was established, and the beginning of World War I in 1914. During this time existed very limited,
but nevertheless legal, opportunities for political representation of different national groups from left to right political specter. A considerable success at the elections
won Russian nationalists, particularly those of moderate right-wing views. This success resulted from a certain level of institutional support, participation of Orthodox clergy in the mobilization of voters, the use of powerful media tools,
etc. Russian nationalists developed a wide publication work aimed at spreading the idea that Russian nationalism is the nationalism of the majority of population in the Southwest of the Empire, which is threatened by non-Russians.
The article introduces the publication of documents depicting the rallies in support of Progressive candidates from Kiev (Kyiv) during the 1912 elections to the State Duma: police reports, newspaper articles, and a personal diary entry. Attitudes toward the prospects of the Ukrainian national cause were central to the polemics between the candidates representing “patriotic” and “progressive” blocs, who perceived this cause as part of a bigger political agenda, regardless of their own ethnic background and cultural affinity. Other key topics of the campaign concerned attitudes toward the struggle of sales assistants for regulated work hours and mandatory days of rest (loyalists opposed the regulation, Progressives supported it), and toward the Stolypin land reform. Even though peasant communal landholding was virtually absent in Kiev province, Progressive candidates from Kiev found it necessary to refer extensively to the plight of inner-Russia’s peasantry.
With a few exceptions, the local press was on the side of the Progressives, depicting their campaign quite sympathetically and in great detail. The government supported the loyalist candidates and only hesitantly authorized rallies for oppositional candidates. Still, the police intervened and dismissed their meetings, even including a private gathering in a restaurant, under the pretext of their having trespassed the limits of legal politics. As the published documents demonstrate, even though the police reacted only to the socioeconomic and political criticism of the regime – disregarding the quite explicit endorsements of Ukrainian national claims – the logic of political polarization firmly associated the Ukrainian national agenda with opposition to the tsarist regime.
Thesis Chapters by Olha Martynyuk
На прикладі виборів до Держдуми Російської імперії в правобережних українських губерніях I–IV скликань представлено ідеологію, соціальну базу та електоральні стратегії російських націоналістів. Встановлено, що незмінними складовими їхньої доктрини були непорушність приватної власності, прийняття конституційного порядку, заперечення рівноправності для інородців. Російські націоналісти досягли максимального електорального успіху завдяки підтримці імперського уряду й місцевої адміністрації. Остання виключала зі списків потенційно нелояльних виборців, ділила виборчі курії на національні відділення там, де православні становили електоральну меншість, впливала на вибори через організацію процесу. Російські націоналісти мали стабільний електорат серед заможних і освічених прошарків Києва і намагалися розширити вплив на православних дрібних землевласників. Інтелектуали з ККРН виробили комплексну ідеологію, що відкидала окремішність української нації, але представляла малоросійськість як локальну й більш свідому частину великого руського народу.
Ключові слова: електоральні стратегії, російський націоналізм, вибори, Державна дума Російської імперії, антисемітизм.
Books by Olha Martynyuk
This text describes the legal frameworks and practices behind public political gatherings in Kyiv between the revolutions of 1905 and 1917 with a particular focus on electoral gatherings in 1912 that caused an empire-wide scandal. While public gatherings and associations were by default prohibited in the Russian Empire before 1905 and limited only to the “worker class” in the Soviet Union, the decade before the fall of the absolutist regime marked the development of a vibrant culture of public political debate. In a society that remained for the most part illiterate, public meetings were one of the key channels for promoting political agenda. Although the law secured the right for everyone to convene, the local administration often used various gaps in the law to limit the exercise of this right by opposition groups. In 1912, amid the Mendel Beilis blood-libel case and the electoral rally to the fourth State Duma, the local administration first prohibited liberal and left groups from holding public meetings, and then, after the latter attempted to exercise this right, the police closed down five out of six meetings. This incident demonstrated various strategies for achieving political goals: the local administration instrumentalized anti-Semitism to secure the electoral victory of Russian nationalists; the opposition united around the idea of defending the right to convene despite ideological divides; while the radical right-wing youth provoked and tested the nascent political freedoms for their ability to maintain social stability between the varying and diverse new political actors.
Ключові слова: Велосипед, мобільність, Радянський Союз, матеріальна культура, транспортна інфраструктура, повсякдення, гендер.
This chapter represents a pioneering effort to establish a connection between mobility studies and the history of the Soviet Union. It tackles the topic of bicycle mobility within the USSR by adopting several distinct perspectives. These include examining the material capabilities available for bicycle usage, the state of transport infrastructure, the sense of entitlement to use bicycles, and the narratives that surround spatial movement facilitated by bicycles. By employing each of these viewpoints, the text endeavors to elucidate the disparities observed in the adoption of bicycles across diverse social, age, and gender demographics within the Soviet society. In its conclusion, the text offers insights into the unique cultural phenomenon of bicycle mobility that emerged within the Soviet context. This distinctive culture of bicycle mobility is shown to be a product of the specific economic and cultural conditions that prevailed under Communist rule.
путатських місць, а другий – лише 1.
масової інформації тощо. Російські націоналісти розвинули широку публіцистичну кампанію, спрямовану на поширення ідеї російського націоналізму як націоналізму більшості населення Південно-Західного краю, якій загрожують інородці.
В статье подымается тема избирательных процессов на Правобережье в период между Революцией 1905 г. и началом Первой мировой войны в 1914 г. В этот период существовали ограниченные, но вполне легальные возможности политической репрезентации разных национальных групп в политическом спектре от левых до правых. В украинских губерниях большой успех на выборах имели русские националисты, в частности умеренно-правые. Этот успех обеспечивался некоторым уровнем правительственной ин-
ституциональной поддержки, активным участием православного духовенства и использованием мощных ресурсов массовой информации. Русские националисты развернули широкую публицистическую кампанию по распространению идеи русского национализма как национализма большинства населения Юго-Западного края, которому угрожают инородцы.
The article brings up a topic of electoral processes in Right-bank Ukraine in the period between the Revolution of 1905, when the State Duma was established, and the beginning of World War I in 1914. During this time existed very limited,
but nevertheless legal, opportunities for political representation of different national groups from left to right political specter. A considerable success at the elections
won Russian nationalists, particularly those of moderate right-wing views. This success resulted from a certain level of institutional support, participation of Orthodox clergy in the mobilization of voters, the use of powerful media tools,
etc. Russian nationalists developed a wide publication work aimed at spreading the idea that Russian nationalism is the nationalism of the majority of population in the Southwest of the Empire, which is threatened by non-Russians.
The article introduces the publication of documents depicting the rallies in support of Progressive candidates from Kiev (Kyiv) during the 1912 elections to the State Duma: police reports, newspaper articles, and a personal diary entry. Attitudes toward the prospects of the Ukrainian national cause were central to the polemics between the candidates representing “patriotic” and “progressive” blocs, who perceived this cause as part of a bigger political agenda, regardless of their own ethnic background and cultural affinity. Other key topics of the campaign concerned attitudes toward the struggle of sales assistants for regulated work hours and mandatory days of rest (loyalists opposed the regulation, Progressives supported it), and toward the Stolypin land reform. Even though peasant communal landholding was virtually absent in Kiev province, Progressive candidates from Kiev found it necessary to refer extensively to the plight of inner-Russia’s peasantry.
With a few exceptions, the local press was on the side of the Progressives, depicting their campaign quite sympathetically and in great detail. The government supported the loyalist candidates and only hesitantly authorized rallies for oppositional candidates. Still, the police intervened and dismissed their meetings, even including a private gathering in a restaurant, under the pretext of their having trespassed the limits of legal politics. As the published documents demonstrate, even though the police reacted only to the socioeconomic and political criticism of the regime – disregarding the quite explicit endorsements of Ukrainian national claims – the logic of political polarization firmly associated the Ukrainian national agenda with opposition to the tsarist regime.
На прикладі виборів до Держдуми Російської імперії в правобережних українських губерніях I–IV скликань представлено ідеологію, соціальну базу та електоральні стратегії російських націоналістів. Встановлено, що незмінними складовими їхньої доктрини були непорушність приватної власності, прийняття конституційного порядку, заперечення рівноправності для інородців. Російські націоналісти досягли максимального електорального успіху завдяки підтримці імперського уряду й місцевої адміністрації. Остання виключала зі списків потенційно нелояльних виборців, ділила виборчі курії на національні відділення там, де православні становили електоральну меншість, впливала на вибори через організацію процесу. Російські націоналісти мали стабільний електорат серед заможних і освічених прошарків Києва і намагалися розширити вплив на православних дрібних землевласників. Інтелектуали з ККРН виробили комплексну ідеологію, що відкидала окремішність української нації, але представляла малоросійськість як локальну й більш свідому частину великого руського народу.
Ключові слова: електоральні стратегії, російський націоналізм, вибори, Державна дума Російської імперії, антисемітизм.
This text describes the legal frameworks and practices behind public political gatherings in Kyiv between the revolutions of 1905 and 1917 with a particular focus on electoral gatherings in 1912 that caused an empire-wide scandal. While public gatherings and associations were by default prohibited in the Russian Empire before 1905 and limited only to the “worker class” in the Soviet Union, the decade before the fall of the absolutist regime marked the development of a vibrant culture of public political debate. In a society that remained for the most part illiterate, public meetings were one of the key channels for promoting political agenda. Although the law secured the right for everyone to convene, the local administration often used various gaps in the law to limit the exercise of this right by opposition groups. In 1912, amid the Mendel Beilis blood-libel case and the electoral rally to the fourth State Duma, the local administration first prohibited liberal and left groups from holding public meetings, and then, after the latter attempted to exercise this right, the police closed down five out of six meetings. This incident demonstrated various strategies for achieving political goals: the local administration instrumentalized anti-Semitism to secure the electoral victory of Russian nationalists; the opposition united around the idea of defending the right to convene despite ideological divides; while the radical right-wing youth provoked and tested the nascent political freedoms for their ability to maintain social stability between the varying and diverse new political actors.