Перейти до вмісту

U-1023

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
U-1023
U-1023 у гавані Плімута, травень 1945 року
Верф Blohm + Voss, Гамбург (будівельний № 223)
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Належність Крігсмаріне
Порт приписки Берген
Замовлення 13 червня 1942
Закладений 20 травня 1943
Спуск на воду 3 травня 1944
Введений до складу флоту 15 червня 1944
Перейменований N 83 (після капітуляції, у британському флоті)
На службі 1944—1945
Загибель Затонув під час буксирування 7—9 січня 1946 року в ході операції «Дедлайт»
Сучасний статус Капітулював 10 травня 1945 року у Веймуті
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Проєкт
Класифікація ПЧ Тип VIIC/41
Тип ПЧ Середній торпедний підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 17,7 вузла
Швидкість (підводна) 7,6 вузла
Гранична глибина занурення 250 м
Дальність плавання 8500 миль на 10 вузлах (над водою)
80 миль на 4 вузлах (під водою)
Екіпаж 44—52 особи
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 67,1 м
Ширина корпусу найб. 6,2 м
Висота 9,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,74 м
Водотоннажність надводна 759 т
Водотоннажність підводна 860 т
Силова установка
дизель-електрична: 2 дизелі, 2 електродвигуни
Гвинти 2
Потужність до 3200 к.с. (дизелі)
750 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія 1 × 88-мм SK C/35 (220 пострілів)
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і 1 кормовий ТА калібру 533 мм, 14 торпед
або 26 мін TMA / 39 мін TMB
ППО зенітні автомати калібру 20 і 37 мм
Зображення на Вікісховищі

U-1023 — німецький підводний човен типу VIIC/41 часів Другої світової війни, що входив до складу Крігсмаріне. Побудований на верфі Blohm + Voss у Гамбургу і введений до строю 15 червня 1944 року.

Понад вісім місяців човен був навчальним, а навесні 1945 року здійснив свій єдиний бойовий похід під командуванням кавалера Лицарського хреста капітан-лейтенанта Генріха Шретелера. Біля узбережжя Корнуоллу U-1023 пошкодив британський пароплав Riverton, а ввечері 7 травня 1945 року, у день підписання акту про капітуляцію Німеччини, потопив норвезький тральщик NYMS-382. Цей тральщик вважають останнім бойовим кораблем союзників, потопленим німецьким підводним човном.

10 травня 1945 року U-1023 капітулював у Веймуті. Під позначенням N 83 він до середини серпня відвідав з виставковим турне порти західного узбережжя Великої Британії, а в січні 1946 року затонув під час буксирування на місце знищення в ході операції «Дедлайт».

Конструкція

[ред. | ред. код]
Загальний вигляд підводного човна типу VIIC

U-1023 належав до підтипу VIIC/41 — модифікації масового типу VIIC, розробленої у відповідь на вдосконалення британських протичовнових засобів у 1940—1941 роках. Товщину міцного корпусу збільшили з 18,5 до 21 мм, що підняло глибину руйнування корпусу з 200 до 250 м. Щоб компенсувати додаткову масу, з човна прибрали частину необов'язкового обладнання, а інші вузли замінили легшими. Зміни вважали незначними, тому новий номер типу не присвоювали: суфікс «41» вказує на рік затвердження модифікації. Водотоннажність VIIC/41 становила 759 т у надводному і 860 т у підводному положенні, трохи менше, ніж у базового VIIC. До строю ввели 88 човнів цього підтипу[1].

Основні розміри човна відповідали типу VIIC: загальна довжина 67,10 м (міцного корпусу — 50,50 м), ширина 6,20 м (міцного корпусу — 4,70 м), осадка 4,74 м, висота 9,60 м. Два дизелі сумарною потужністю до 3200 к.с. забезпечували надводну швидкість 17,7 вузла, два електродвигуни потужністю 750 к.с. — підводну швидкість 7,6 вузла. Дальність плавання становила 8500 миль на 10 вузлах над водою і 80 миль на 4 вузлах під водою. Екіпаж налічував 44—52 особи[2].

Озброєння

[ред. | ред. код]

Човен мав п'ять торпедних апаратів калібру 533 мм (чотири носових і один кормовий) і боєзапас із 14 торпед. Замість торпед він міг брати 26 мін TMA або 39 мін TMB[1]. Артилерійське озброєння типу VIIC складалося з 88-мм палубної гармати SK C/35 з боєзапасом 220 пострілів[2].

Зенітне озброєння човнів типу VII у 1943—1945 роках постійно посилювали. Приблизно з осені 1943 року на нижній платформі огородження рубки замість 20-мм счетвереної установки Flakvierling почали встановлювати 37-мм автоматичну гармату[3]. Пізні варіанти зенітних установок, що стояли на човнах типу VII наприкінці війни, показано нижче.

Дослідник Дугі Мартіндейл відносить U-1023 до човнів VIIC/41 з так званим «атлантичним» носом і дерев'яним настилом палуби. На кінець війни човен також мав характерний кожух компаса Askania[3]. На початку 1945 року U-1023 обладнали шноркелем: у березні того ж року він уже вийшов з ним у море[4].

Емблеми

[ред. | ред. код]

На рубці U-1023 були дві емблеми. Перша — схрещені молоти, традиційний знак німецьких гірників. Друга — голова вовка на білому щиті. Обидві емблеми, за даними uboat.net, не зустрічалися на жодному іншому німецькому підводному човні[5].

Історія служби

[ред. | ред. код]

Будівництво та навчання

[ред. | ред. код]

Замовлення на човен видали 13 червня 1942 року. Його заклали 20 травня 1943 року на гамбурзькій верфі Blohm + Voss під будівельним номером 223, у серії U-995—U-1050. На воду U-1023 спустили 3 травня 1944 року, а 15 червня 1944 року ввели до строю. Першим командиром став оберлейтенант-цур-зее Вольфганг Штренгер[6].

Від введення до строю і до 28 лютого 1945 року U-1023 був навчальним човном 31-ї флотилії[4]. Випробування та бойову підготовку екіпаж проходив з червня 1944 до лютого 1945 року на Балтиці: у Гамбурзі, Кілі, Свінемюнде, Данцигу, Піллау, на Гелі, у Кенігсберзі та Готенгафені. До початку лютого 1945 року на човні тривали роботи на верфі Howaldtswerke у Кілі. Після цього екіпаж відпрацював плавання під шноркелем у Гортені та Осло-фіорді[6].

Перехід до Норвегії

[ред. | ред. код]

1 березня 1945 року U-1023 перевели до бойової 11-ї флотилії, що базувалася в Бергені[4]. Ще 20 лютого він вийшов з Кіля в Гортен, а звідти через Крістіансанн і Ставангер прибув до Бергена 9 березня 1945 року. У Ставангері, за даними U-Boot-Archiv, захворів командир[6]. Штренгер командував човном до 9 березня, а 10 березня 1945 року його змінив капітан-лейтенант Генріх-Андреас Шретелер, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста[4].

Бойовий похід

[ред. | ред. код]

25 березня 1945 року U-1023 вийшов з Бергена у свій перший і єдиний бойовий похід[7]. Районом дій були Північна Атлантика та Ірландське море[6].

Атака на Riverton

[ред. | ред. код]

23 квітня 1945 року о 15:35 U-1023 атакував конвой TBC-135, що йшов з Антверпена до Мамблза в Уельсі. Біля Сент-Айвса, на підходах до Бристольської затоки, човен випустив дві торпеди типу LUT. На борту почули один вибух і звуки руйнування корпусу, тож у німців вирішили, що ціль потоплено. Насправді британський пароплав Riverton (7345 брт, у баласті) лише отримав пошкодження і викинувся на мілину в затоці Сент-Айвс[8].

Пароплав збудувала 1943 року компанія Burntisland Shipbuilding[en]. Він належав фірмі R. Chapman & Son з Ньюкасла. З 48 осіб на борту загинули троє. У серпні 1945 року Riverton відбуксирували до Суонсі, відремонтували, і він повернувся до роботи. 1960 року його продали в Грецію, де він ходив під назвою Eftychia, а 1965 року — в Гонконг під назвою Boaz. У березні 1969 року судно розібрали на метал у Гаосюні[8].

Потоплення NYMS-382

[ред. | ред. код]
Американський тральщик YMS-192 — того ж типу, що й NYMS-382

Ввечері 7 травня 1945 року біля затоки Лайм[en] в Ла-Манші U-1023 атакував норвезький тральщик NYMS-382. О 21:45 тральщик уразила акустична торпеда, і він затонув за дві хвилини. Загинули командир, лейтенант Трюгве Шеволд, і ще 21 член екіпажу; із 32 осіб уціліли лише 10, усі поранені. Їх підібрали тральщики NYMS-379 і NYMS-381 з 3-го загону тральщиків, що базувався в Шербурі. До цього ж загону належав і NYMS-382[9].

NYMS-382 був американським допоміжним моторним тральщиком типу YMS[en]. Його заклали 29 червня 1943 року на верфі Greenport Basin and Construction Co.[en] у Ґрінпорті (штат Нью-Йорк), спустили на воду 21 серпня і завершили 18 листопада 1943 року як USS YMS-382. 22 березня 1945 року тральщик передали Королівському флоту Норвегії[10]. Минуло лише півтора місяця, і він загинув. За даними NavSource, NYMS-382 став останнім бойовим кораблем союзників, потопленим німецьким підводним човном[10].

Атака відбулася в день, коли в Реймсі підписали акт про загальну капітуляцію Німеччини. Він набирав чинності о 00:01 9 травня 1945 року. Того ж дня гросадмірал Карл Деніц наказав підводним човнам спливти й прямувати до британських чи американських портів[11].

Капітуляція

[ред. | ред. код]

10 травня 1945 року U-1023 прибув до Веймута і капітулював[4][6]. Похід тривав 47 діб[7]. Загалом у морі тоді здалися 52 німецькі підводні човни[12]. За весь час служби на U-1023, наскільки відомо, не загинув жоден член екіпажу[4].

Після капітуляції човен стояв у доку Портленда поруч з іншими захопленими човнами — U-249 та U-776. Таким їх 19 травня 1945 року зобразив військовий художник Адміралтейства Річард Юріх[en] на малюнку, що нині зберігається в Національному морському музеї в Гринвічі[13]. Серед фотографій U-249 у Портленді є знімок, на якому U-1023 швартується до нього з зовнішнього борту[14].

Виставкове турне

[ред. | ред. код]
Капітульовані німецькі підводні човни в Лісагаллі, 1945 рік

Як новий човен у доброму технічному стані, U-1023 використали для збору коштів на користь Фонду короля Георга для моряків[en]. Під британським позначенням N 83, з екіпажем Королівського флоту, він 25 травня 1945 року вийшов з Портленда в турне портами Британських островів[15]. Аналогічне турне здійснив і U-776 (N 65)[15].

З 24 травня до 14 серпня 1945 року човен відвідав Веймут, Плімут, Бріксгем, Фалмут, Бристоль, Кардіфф, Суонсі, Голігед, Ліверпуль, Біркенгед[en], Манчестер, Флітвуд, Белфаст, Ротсей, Глазго, Грінок, Обан і Лох-Раян[6]. Серед матеріалів виставки «Changing Face of Cardiff Dockland» є фотографія, на якій 15 червня 1945 року U-1023 заходить у Західний док[16]. 14 серпня турне завершилося на військово-морській базі в Лісагаллі біля Деррі в Північній Ірландії[15].

Операція «Дедлайт»

[ред. | ред. код]

29 жовтня 1945 року Тристороння військово-морська комісія вирішила затопити у відкритому морі до 15 лютого 1946 року всі німецькі підводні човни, не розподілені між союзниками. Човни буксирували приблизно на 130 миль у глибоководний район біля північно-західного узбережжя Північної Ірландії. Через погану погоду близько половини човнів затонули ще під час буксирування. З Лісагаллі 28 човнів відправили на дно з 29 грудня 1945 до 9 січня 1946 року[17].

U-1023 прибув до Лісагаллі 1 листопада 1945 року. 7 січня 1946 року його перевели до Мовілла в затоці Лох-Фойл[6]. Дата загибелі в джерелах різниться:

  • за uboat.net, човен затонув з невідомих причин 7 січня 1946 року в точці 55°49′ пн. ш. 8°24′ зх. д. / 55.817° пн. ш. 8.400° зх. д. / 55.817; -8.400G O[4];
  • за U-Boot-Archiv, о 00:20 8 січня 1946 року на північний захід від Ірландії, під час буксирування британським військовим буксиром Saucy (W 131)[6];
  • за MaritimeQuest, 9 січня 1946 року на північний захід від мису Малін-Хед, на буксирі того ж Saucy[15].

Командири

[ред. | ред. код]
ЗванняІм'яПеріод командування
Оберлейтенант-цур-зееВольфганг Штренгер15 червня 1944 — 9 березня 1945
Капітан-лейтенантГенріх-Андреас Шретелер10 березня — 10 травня 1945

Джерело: uboat.net[4]. U-Boot-Archiv вказує датою закінчення командування Шретелера 11 травня 1945 року[6].

Походи

[ред. | ред. код]
ПохідКомандирВихідПорт виходуПоверненняПорт прибуттяДіб у моріРезультат
ПерехідШтренгер20 лютого 1945Кіль9 березня 1945Берген (через Гортен, Крістіансанн, Ставангер)——
1-й бойовийШретелер25 березня 1945Берген10 травня 1945Веймут471 корабель потоплено (335 т), 1 судно пошкоджено (7345 брт)

Джерела: U-Boot-Archiv[6], uboat.net[7].

Уражені судна

[ред. | ред. код]
ДатаНазваТипНалежністьТоннажКонвойЗагинуло / на бортуРезультатКоординати
23 квітня 1945RivertonпароплавВелика Британія Велика Британія7345 бртTBC-1353 / 48пошкоджений, викинувся на мілину50°25′ пн. ш. 5°25′ зх. д. / 50.417° пн. ш. 5.417° зх. д. / 50.417; -5.417G O
7 травня 1945NYMS-382тральщикНорвегія Норвегія335 т—22 / 32потоплений50°22′ пн. ш. 3°9′ зх. д. / 50.367° пн. ш. 3.150° зх. д. / 50.367; -3.150G O

Джерела: uboat.net[7][8][9].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 German U-boat Type VII. uboataces.com. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  2. 1 2 Helgason, Guðmundur. Type VIIC. uboat.net. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  3. 1 2 Martindale, Dougie (2015). Late War Type VIIC & VIIC/41 Configurations (PDF). Accurate Model Parts. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  4. 1 2 3 4 5 6 7 8 Helgason, Guðmundur. The Type VIIC/41 boat U-1023. uboat.net. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  5. ↑ U-boats with Emblems: U-1023. uboat.net. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  6. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 U 1023. U-Boot-Archiv Wiki. Процитовано 9 листопада 2026. (нім.)
  7. 1 2 3 4 Helgason, Guðmundur. Patrol info for U-1023 (25 Mar 1945 – 10 May 1945). uboat.net. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  8. 1 2 3 Riverton (British Steam merchant). uboat.net. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  9. 1 2 HNoMS NYMS-382 (Norwegian Fleet minesweeper). uboat.net. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  10. 1 2 YMS-382. NavSource Online: Mine Warfare Vessel Photo Archive. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  11. ↑ Soldier to the Last Minute. uboat.net. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  12. ↑ Fries, Carsten (березень 2020). Victory in Europe: Germany's Surrender and Aftermath. Naval History and Heritage Command. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  13. ↑ Portland dockyard 19th May 1945 U-Boats 249, 1023 and 776. Royal Museums Greenwich. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  14. ↑ U-249 Photos — Portland. uboatarchive.net. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  15. 1 2 3 4 Pocock, Michael (2012). Daily Event for May 10, 2012: U-1023. MaritimeQuest. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  16. ↑ Photo of German submarine. hcearchive.org.uk. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)
  17. ↑ U-Boats Sunk off Northern Ireland in Operation Deadlight. Ireland's Military Story. 25 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2026. (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). German Warships 1815–1945. Vol. 2: U-boats and Mine Warfare Vessels. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4. (англ.)
  • Busch, Rainer; Röll, Hans-Joachim (1999). German U-boat commanders of World War II: a biographical dictionary. London; Annapolis: Greenhill Books; Naval Institute Press. ISBN 1-55750-186-6. (англ.)
  • Busch, Rainer; Röll, Hans-Joachim (1999). Deutsche U-Boot-Verluste von September 1939 bis Mai 1945. Der U-Boot-Krieg. Т. IV. Hamburg; Berlin; Bonn: Mittler. ISBN 3-8132-0514-2. (нім.)
  • Twardowski, Marek (1998). Operacja „Deadlight”. Morza, Statki i Okręty. Warszawa: Magnum-X. III (6 (13)): 61—70. ISSN 1426-529X. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]

55°49′ пн. ш. 8°24′ зх. д. / 55.817° пн. ш. 8.400° зх. д. / 55.817; -8.400G O