Перейти до вмісту

PDCD1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
PDCD1
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи PDCD1, CD279, PD-1, PD1, SLEB2, hPD-1, hPD-l, hSLE1, Programmed cell death 1
Зовнішні ІД OMIM: 600244 MGI: 104879 HomoloGene: 3681 GeneCards: PDCD1
Реагує на сполуку
Пембролізумаб[1]
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_005018
NM_008798
RefSeq (білок)
NP_005009
NP_032824
Локус (UCSC) Хр. 2: 241.85 – 241.86 Mb Хр. 1: 93.97 – 93.98 Mb
PubMed search [2] [3]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

PDCD1 (англ. Programmed cell death 1) — білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 2-ї хромосоми.[4] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 288 амінокислот, а молекулярна маса — 31 647[5].


Відкриття

[ред. | ред. код]

Під час скринінгу генів, залучених до апоптозу, Ясумаса Ісіда, Хондзьо Тасуку і його колеги з Університету Кіото в 1992 році виявили і назвали PD-1.[6][7] У 1999 році одна і та ж група продемонструвала, що миші з нокаутованим PD-1, були схильні до автоімунного захворювання, і тому прийшли до висновку, що PD-1 є негативним регулятором імунних відповідей.[7]

Послідовність амінокислот
10 20 30 40 50
MQIPQAPWPV VWAVLQLGWR PGWFLDSPDR PWNPPTFSPA LLVVTEGDNA
TFTCSFSNTS ESFVLNWYRM SPSNQTDKLA AFPEDRSQPG QDCRFRVTQL
PNGRDFHMSV VRARRNDSGT YLCGAISLAP KAQIKESLRA ELRVTERRAE
VPTAHPSPSP RPAGQFQTLV VGVVGGLLGS LVLLVWVLAV ICSRAARGTI
GARRTGQPLK EDPSAVPVFS VDYGELDFQW REKTPEPPVP CVPEQTEYAT
IVFPSGMGTS SPARRGSADG PRSAQPLRPE DGHCSWPL

Задіяний у таких біологічних процесах як апоптоз, імунітет, поліморфізм. Локалізований у мембрані.

Література

[ред. | ред. код]
  • Shinohara T., Taniwaki M., Ishida Y., Kawaich M., Honjo T. (1994). Structure and chromosomal localization of the human PD-1 gene (PDCD1). Genomics. 23: 704—706. PMID 7851902 doi:10.1006/geno.1994.1562
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 doi:10.1101/gr.2596504
  • Fife B.T., Pauken K.E. (2011). The role of the PD-1 pathway in autoimmunity and peripheral tolerance. Ann. N. Y. Acad. Sci. 1217: 45—59. PMID 21276005 doi:10.1111/j.1749-6632.2010.05919.x

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сполуки, які фізично взаємодіють з PDCD1 переглянути/редагувати посилання на ВікіДаних.
  2. Human PubMed Reference:.
  3. Mouse PubMed Reference:.
  4. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:8760 (англ.) . Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2017. [Архівовано 2016-03-18 у Wayback Machine.]
  5. UniProt, Q15116 (англ.) . Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.
  6. Ishida Y, Agata Y, Shibahara K, Honjo T (Листопад 1992). Induced expression of PD-1, a novel member of the immunoglobulin gene superfamily, upon programmed cell death. The EMBO Journal. 11 (11): 3887—95. doi:10.1002/j.1460-2075.1992.tb05481.x. PMC 556898. PMID 1396582.
  7. 1 2 Bardhan K, Anagnostou T, Boussiotis VA (2016). The PD1:PD-L1/2 Pathway from Discovery to Clinical Implementation. Frontiers in Immunology. 7: 550. doi:10.3389/fimmu.2016.00550. PMC 5149523. PMID 28018338.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Див. також

[ред. | ред. код]