Перейти до вмісту

Amnesty International

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Amnesty International
англ. Amnesty International Редагувати інформацію у Вікіданих
Абревіатураai Редагувати інформацію у Вікіданих
ГаслоVal més encendre una espelma que maleir per sempre la foscor, Mieux vaut allumer une bougie que maudire les ténèbres, Better to light a candle than curse the darkness, Es ist besser, eine Kerze anzuzünden, als die Dunkelheit zu verfluchen і ان تشعل شمعة خير من ان تلعن الظلام Редагувати інформацію у Вікіданих
Типнедержавна організація
неприбуткова організація[1]
неприбуткова корпораціяd
 Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗасновникPeter Benensond Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано28 травня 1961[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Правовий статуснедержавна організація Редагувати інформацію у Вікіданих
Сферазахист прав людиниd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираЛондон (51°31′34″ пн. ш. 0°06′41″ зх. д. / 51.526187238889° пн. ш. 0.11127721944444° зх. д. / 51.526187238889; -0.11127721944444G O) і Брюссель (50°50′09″ пн. ш. 4°22′15″ сх. д. / 50.83577325762° пн. ш. 4.3707536134922° сх. д. / 50.83577325762; 4.3707536134922G O) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце діяльностіувесь світ[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоCampaign to Stop Killer Robotsd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційні мовианглійська
арабська
французька
іспанська
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіс головигенеральний секретар «Amnesty International»d Редагувати інформацію у Вікіданих
Генеральний секретарАньєс Калламар (березень 2021) Редагувати інформацію у Вікіданих
КерівникWies De Graeved Редагувати інформацію у Вікіданих
Членів7 000 000 (2023)[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартнерствоЮНЕСКО[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дочірня(і)
організація(ї)
Amnesty International Irelandd
Amnesty International Franced
Amnesty International Brazild
Amnesty International USAd
Amnesty International Nederlandd
Amnesty Slovakiad
Amnesty International Finlandd
Amnesty International UKd
Amnesty International Slovenijad
Amnesty International Philippinesd
Amnesty International Canadad
Amnesty International Polandd
Amnesty International Greeced
Amnesty International Italyd
Amnesty International Algeriad
Amnesty International Spaind
Amnesty International Belgique Francophoned
Amnesty International Vlaanderen vzwd
Amnesty International Nigeriad
Amnesty International South Africad
Amnesty International Thailandd
Amnesty International Swissd
Amnesty International Togod
Amnesty International Japand
Amnesty International Aotearoa New Zealandd
Amnesty International Österreichd
Amnesty Nepald
Amnesty International Swedend
Amnesty International Bénind
TI ČRd
Amnesty International Taiwand
Amnesty International Burkina Fasod
Amnesty International Hong Kongd
Amnesty International Ghanad
Amnesty International Germanyd
Amnesty International Paraguayd
Amnesty International Argentinad
Amnesty International Mongoliad
Amnesty International Senegald
Amnesty International South Koread
Amnistie internationale Canada francophoned
Amnesty International Norwayd
Amnesty International Luxembourgd
Amnesty International Moldovad
Amnesty International Cote d’Ivoired
Amnesty International Kenyad
Amnesty International Marocd
Amnesty International Uruguayd
Amnesty International Zimbabwed
Amnesty International Türkiyed
Amnesty International Bulgariad
Amnesty International Icelandd
Amnesty International Puerto Ricod
Amnesty International Chiled
Amnesty International Malaysiad
Amnistía Internacional Méxicod
Amnesty International Perud
Amnesty International Indonesiad
Amnesty International Denmarkd
Amnesty International Føroyard
Amnesty International Venezuelad
Amnesty International Tunisiad
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Дохід▲5 657 202 £ (2025)[8]
Вебсайт: amnesty.org Редагувати інформацію у Вікіданих

Нагороди

Мапа

CMNS: Amnesty International у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Міжнародна амністія» (англ. Amnesty International, також відома як Amnesty, AI) — неурядова організація, заснована 1961 року в Британії, що має на меті досліджувати та запобігти грубим порушенням прав людини, а також допомагати тим, чиї права було порушено[9].

Це міжнародний рух із 9 мільйонами учасників[10]. До завдань організації входить мобілізація громадськості для тиску на осіб, що порушують права людини.

Організація неодноразово звинувачувалася у маніпулятивності[11][12] звітів, непомірній політизованості[13][14] та токсичній культурі праці[15][16].

Історія

[ред. | ред. код]

Історія заснування

[ред. | ред. код]

Amnesty International була заснована у липні 1961 року у Лондоні англійським юристом Пітером Бененсоном. У листопаді 1960 року, читаючи газету, його увагу привернула історія двох португальських студентів, яких засудили до семи років позбавлення волі за те, що вони підняли тост «За свободу». Ця історія настільки обурила Бененсона, що він вирішив написати статтю, яка отримала назву «Забуті в'язні»[17]. Матеріал привернув увагу читачів до становища людей, яких «ув'язнили, катували і стратили тільки за те, що їхні думки та релігійні погляди були неприйнятними для влади»[17], інакше кажучи — до порушення урядами статей 18 та 19 Загальної декларації прав людини. Публікація ознаменувала початок кампанії «Appeal for Amnesty 1961» (Кампанія за амністію 1961). Її мета полягала у мобілізації суспільної думки на захист тих, кого Бененсон назвав в'язнями сумління. Звернення «Appeal for Amnesty 1961» передрукувало багато міжнародних газет. У тому ж році з'явилась книга Бененсона під назвою «Persecution 1961» («Переслідування 1961»), в якій розповідалось про декількох в'язнів сумління. У липні 1961 року ініціатори кампанії вирішили, що звернення «Appeal for Amnesty 1961» складе основу постійно діючої організації.

30 вересня 1962 року організація отримала офіційну назву Amnesty International.

1961—1999

[ред. | ред. код]

Першими кроками у діяльності організації стало створення бібліотеки документів про в'язнів сумління, а також заснування «Мережі трьох», через яку кожна група Amnesty International, яких на початку діяльності нараховувалося 7, взяла під свою опіку трьох в'язнів із різних географічних і політичних регіонів, наголошуючи на неупередженості роботи групи.

До середини 1960-х років глобальна присутність Amnesty International збільшилася, тому було засновано Міжнародний секретаріат та Міжнародний виконавчий комітет. Ці органи створювалися для керівництва національними підрозділами Amnesty International, тобто секціями, що з'явилися у ряді країн. Міжнародний рух став узгоджувати основоположні принципи і методи своєї роботи.

Діяльність Amnesty International, а також її вплив стали помітними і в міжурядових організаціях: ще до кінця 1960-х років організація отримала статус консультанта при ООН, Раді Європи та ЮНЕСКО.

У 1970х роках організація продовжила захищати в'язнів сумління і одночасно розширювала сферу своєї діяльності, до якої увійшли проблеми справедливості судового розгляду та протидії тривалим термінам утримання під вартою без передачі справ до суду. Особливу увагу приділяли питанням недопущення використання тортур до ув'язнених. У 1977 році Amnesty International отримала Нобелівську премію за «внесок у забезпечення умов для свободи, справедливості, а отже, і миру у світі». А наступного року організації було присуджено премію ООН у галузі прав людини за «значні внески у галузь прав людини». Кількість членів Amnesty International зросла з 15 000 осіб в 1969 році до 200 000 у 1979.

У 1980-х роках організація продовжувала відстоювати права в'язнів сумління боротися з тортурами. У світі з'явилися нові проблеми, включаючи позасудові страти; видачі людей з однієї країни в іншу військовими, спецслужбами і поліцією; політичні вбивства та зникнення, що становили інтерес для AI. До кінця десятиліття відмітилася тенденція збільшення кількості біженців у всьому світі — проблема, що також турбувала Amnesty International.

Крім другої за рахунком кампанії проти тортур, що відбулася у першій половині десятиліття, ще однією масштабною кампанією 1980-х років став тур «Human Rights Now!» (Права людини — зараз!). У ньому взяли участь багато відомих музикантів і гуртів того часу, які виступали на концертах на честь 40-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини.

У 1990-х роках Amnesty International продовжувала розвиватися під керівництвом Генерального секретаря П'єра Сані (уродженця Сенегалу). AI як і раніше займалася широким спектром питань і не залишалася осторонь від світових подій. Amnesty International була змушена відреагувати на порушення прав людини, що відбуваються в умовах розростання збройних конфліктів у таких країнах та регіонах, як Ангола, Східний Тимор, Перська затока, Руанда, Сомалі і територія колишньої Югославії. Зокрема, Amnesty International, звертала увагу на порушення прав певних категорій людей, у тому числі біженців, представників расових, етнічних і релігійних меншин, жінок, а також страчених і засуджених до смертної кари. Кампанія та звіт, приурочені цим проблемам, довели, що Amnesty International, висвітлюючи гострі питання і організовуючи кампанії, залишається вірною основоположним принципам своєї діяльності.

На міжурядовому рівні Amnesty International виступала за створення посади Верховного комісара ООН з прав людини (заснована в 1993 році) і Міжнародного кримінального суду (заснований у 2002 році).

Після 2000

[ред. | ред. код]

Після 2000 року Amnesty International включила до порядку денного виклики, які принесла із собою глобалізація і наслідки терористичної атаки на США 11 вересня 2001 року. Проблема глобалізації викликала значні зміни в політиці організації. Сфера її діяльності розширилася і тепер охоплювала економічні, соціальні та культурні права. Раніше організація відмовлялася від роботи в цьому напрямку. Amnesty International порахувала подібні зміни в роботі вкрай важливими не тільки у зв'язку з посиленням принципу неподільності всіх прав людини, який пропагує організація, але і з причини зростаючого впливу комерційних підприємств і підриву суверенності багатьох держав в результаті глобалізації.

У першій половині нового десятиліття, Amnesty International також звернула свою увагу на насильство щодо жінок, контроль за світовою торгівлею зброєю, занепокоєнням щодо ефективності ООН і припинення тортур. Разом зі своїми членами, яких до 2005 року нараховувалося близько двох мільйонів, Amnesty International продовжила також роботу зі звільнення в'язнів сумління.

Після активної кампанії Amnesty International та її партнерів по Всесвітній коаліції проти смертної кари, Генеральна Асамблея ООН вперше в історії прийняла резолюцію, що закликала до введення всесвітнього мораторію на смертну кару.

У 2008 році Amnesty International розпочала нову масштабну кампанію «Вимагаємо гідності», темами якої є материнська смертність, нетрі, відповідальність корпорацій та встановлення прав людини як закону. Теми кампанії засновані на Цілях Розвитку Тисячоліття 2000.

На тлі глобальної фінансово-економічної кризи, з травня 2009 року Amnesty International розпочала нову кампанію «За гідне ставлення!». Її мета — покласти край бідності в усьому світі, домогтися визнання та захисту прав бідних. Ця кампанія зачіпає всі людські права, оскільки саме сукупність порушень громадянських, культурних, економічних, політичних і соціальних прав веде до бідності та її посилення.

У 2010 році новим Генеральним секретарем Amnesty International став Саліл Шеті, а кількість активістів, прихильників підписантів та членів Amnesty International перевищила 3 млн людей у більш ніж 150 країнах у всьому світі.

У рамках святкування своєї 50-ї річниці у 2011 році, Amnesty International виголосила тост за свободу, згадавши історичний момент свого заснування. А у всьому світі продовжуються акції щодо смертної кари, свободи самовираження, репродуктивних прав, міжнародної справедливості та зупинення корпоративних зловживань.

З 2015 року Amnesty International офіційно підтримує повну декриміналізацію добровільної секс-роботи як засіб захисту прав секс-працівників[18].

У 2025 році Amnesty International було оголошено «небажаною організацією» в Росії[19].

Цілі та принципи

[ред. | ред. код]

Важливу роль у позиції Amnesty International має відношення до насильства. Якщо політичний в'язень після справедливого розгляду справи засуджений за дії, пов'язані з насильством, то Amnesty International не вимагає його звільнення.

При цьому організація не висловлюється з приводу питання про виправданість насильства в конкретних обставинах. Слід вказати, що Amnesty International не є принциповим противником використання насильства для досягнення політичних цілей у всіх випадках, оскільки в преамбулі Загальної декларації прав людини говориться, що «необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися, як останній засіб до повстання проти тиранії і гноблення».

Amnesty International не підтримує і не засуджує загалом застосування насильства опозиційними групами, так само як і не підтримує і не засуджує дії влади, що здійснюють збройну боротьбу з озброєними опозиційними рухами. Однак Amnesty International закликає як представників влади, так і збройні опозиційні групи дотримуватися певних необхідних гуманітарних принципів. Якщо опозиційна група катує чи вбиває полонених, захоплює заручників або здійснює навмисні вбивства невинних людей, то Amnesty International засуджує такі дії.

Основні напрямки діяльності

[ред. | ред. код]

Основним напрямком діяльності Amnesty International є боротьба з порушеннями прав людини в світі. Організація проводить дослідження, розслідування та висвітлення грубих порушень прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини та інших міжнародних механізмах, і реалізовує заходи, спрямовані на їх запобігання й припинення. Станом на 2026 рік до основних напрямків діяльності Amnesty International належать[20]:

Зокрема, організація переслідує такі конкретні цілі: скасування смертної кари в усіх без винятку випадках, незалежно від тяжкості злочину чи доведеності провини[23]; домагання всеосяжної ратифікації та виконання Конвенції ООН проти катувань; припинення позасудових страт та зникнень; забезпечення відповідності умов утримання у в'язницях міжнародним стандартам в галузі прав людини; гарантування своєчасних і справедливих судових розглядів у справах всіх політичних ув'язнених; гарантування безкоштовної освіти дітям у всьому світі; боротьба з безкарністю через органи судово-правової системи; припинення вербування та використання дітей-солдатів; звільнення всіх в'язнів сумління; зміцнення економічних, соціальних та культурних прав знедоленого населення; захист інтересів правозахисників; заохочення релігійної терпимості; припинення тортур та нелюдського ставлення; усунення невиправданих перешкод для мирних протестів[24]; скасування законів, які криміналізують чи обмежують доступ до контрацепції, абортів та іншої допомоги у сфері репродуктивного здоров'я[25]; притягнення урядів до відповідальності за незабезпечення права на їжу, воду, житло, освіту та соціальний захист[21]; запровадження механізмів притягнення корпорацій до відповідальності за порушення прав людини[26]; заміна каральних підходів до вживання наркотиків політикою, орієнтованою на охорону здоров'я[27]; протидія онлайн-насильству[28].

Для досягнення перерахованих цілей Amnesty International виробила ряд методів, що дозволяють домогтися широкого розголосу інформації та мобілізувати громадську думку. Однією зі своїх найсильніших сторін організація вважає публікацію неупереджених, достовірних доповідей. Мобілізація громадської думки може здійснюватися у формі кампаній на захист конкретних осіб, кампаній по країні або тематичних кампаній.

У ситуаціях, що вимагають її невідкладної уваги, Amnesty International заохочує до дії учасників діючих мереж акцій термінової допомоги або кризових мереж; в інших випадках вона вдається до допомоги своїх членів. На думку організації, однією з найсильніших її сторін є численні людські ресурси.

Структура

[ред. | ред. код]

Здебільшого, Amnesty International складається з добровольців, проте в організації працює невелике число фахівців, праця яких оплачується. У країнах, де присутність Amnesty International найбільш помітна, члени організовуються в секції. Секції координують основну роботу організації, в якій, як правило, бере участь дуже багато членів (деякі з них об'єднуються в групи), а також роботу фахівців. У кожній секції є правління. У 2005 році в світі налічувалося 52 секції AI. Також існують структури, тобто організації, які в майбутньому можуть стати секціями. Вони також координують основну роботу, проте мають менш чисельний членський склад і невелику кількість співробітників. У тих країнах, де поки немає секцій або структур Amnesty International, охочі можуть стати міжнародними членам.

Існує ще дві моделі структурної організації: міжнародні мережі (вони займаються певними темами або мають конкретне призначення) та афілійовані групи, які виконують ту ж роботу, що і групи в секціях, але самостійно.

Інтереси згаданих вище організацій представляє Міжнародний рада, яку очолює голова. Члени секцій та структур вправі призначати до Ради одного або кількох представників залежно від чисельності членського складу. Міжнародна рада вправі запрошувати на засідання представників міжнародних мереж та інших осіб, однак право голосу при цьому зберігається тільки за представниками секцій та структур. Функція Міжнародної ради полягає в тому, щоб призначати склад внутрішніх керівних органів, забезпечувати їх підзвітність і визначати напрямок діяльності руху. Засідання Міжнародної ради проходять раз на два роки.

Міжнародний виконавчий комітет (МВК) під керівництвом голови складається з восьми членів і завідувача казною МВК. Склад МВК обирається Міжнародною радою, інтереси якої він представляє. Засідання комітету проходять два рази на рік. Роль Міжнародного виконавчого комітету полягає в тому, щоб приймати рішення від імені Amnesty International, реалізовувати стратегічні плани, вироблені Міжнародною радою, та стежити за дотриманням статуту організації.

Міжнародний секретаріат (МС) відповідає за діяльність Amnesty International і управління її повсякденними справами. Керують міжнародним секретаріатом МІК і Міжнародна рада. У МС працюють приблизно 500 фахівців ; його очолює Генеральний секретар. МС здійснює кілька робочих програм в таких напрямках, як міжнародне право і організації, дослідження, кампанії, мобілізація і комунікація. З дня заснування МС в середині 1960-х років його офіс знаходиться в Лондоні.

Організація фінансується в основному за рахунок внесків і пожертвувань з різних країн. Організація не приймає фінансової допомоги від урядів і урядових організацій.

Amnesty International в Україні

[ред. | ред. код]

Перша група Amnesty International в Україні з'явилася 24 березня 1991 року в Дрогобичі Львівської області. Її організував, а пізніше очолив Мирослав Маринович, відомий український правозахисник та в'язень сумління у минулому. В 1994 році утворена Українська асоціація «Міжнародна амністія» (УАМА), яка видавала щомісячний бюлетень «Контури»[29].

Після Мирослава Мариновича представництво Amnesty International в Україні очолила Антоніна Юріївна Тарановська[30][31]. З 2008 року виконавчий директор Amnesty International — Тетяна Мазур[32]. З 2017 до 2022 року — Оксана Покальчук. У квітні 2024 року директоркою українського офісу організації призначена Вероніка Сенцов-Вельч[33].

Координаторкою медіа та кампаній Amnesty International Ukraine є ветеранка, письменниця, журналістка Валерія «Лера» Бурлакова.

Юридичним радником Amnesty International Ukraine є член постійного Форуму ООН з питань корінних народів Сулейман Мамутов (з 2025 року мобілізований до Збройних Сил України)[34][35].

Діяльність

[ред. | ред. код]

Впродовж усього часу своєї діяльності в Україні Amnesty International спрямовувала зусилля на захист конкретних в'язнів сумління в різних країнах світу, захист прав біженців, відстоювання рівності та боротьбу з проявами дискримінації у суспільстві. Крім того, в Україні організація вела інформаційно-просвітницьку діяльність про права людини, у тому числі в навчальних закладах, привертала увагу широкої громадськості до проблем порушення та нехтування правами людини у різних регіонах світу, спонукала до участі в правозахисному русі та відстоюванні загальноприйнятих норм та стандартів прав людини. Зокрема, організація успішно провела кампанію за скасування смертної кари в Україні.

Прихильники та члени Amnesty International в Україні брали активну участь у всесвітніх кампаніях Amnesty International: на захист релігійної свободи (1993 р.), проти «зникнень» і політичних вбивств (1994 р.), на захист прав жінок (1995 р.), проти порушень прав людини в Китаї (1996 р.), проти порушень прав людини в Туреччині (1996—1997 рр.), на захист прав біженців (1997 р.), по відзначенню 50- та 60-річчя Загальної Декларації прав людини (1998 та 2008 р. р.), проти порушень прав людини в США та по захисту прав дітей (1999 р.), проти порушень прав людини в Саудівській Аравії та проти тортур (2000—2002 рр.), проти порушень прав людини в Російській Федерації (30.10.02—30.12.03), проти насильства над жінками (2004—2006 р.р.), кампанія «Вимагаємо гідності» (з 2008 р). Міжнародна Амністія в Україні лобіює беззастережну ратифікацію міжнародних угод урядом України.

Нині команда Amnesty International Ukraine документує та розслідує російські злочини під час повномасштабної війни в Україні. Зокрема, невибіркові атаки на цивільне населення та інфраструктуру. Також документує факти катування та жорстокого поводження з українськими військовополоненими та цивільними особами, які утримуються Росією, фіксує страти військовополонених, що є порушенням міжнародного права[36][37].

Досліджує факти порушення прав людей і дітей на окупованій Росією території України, зокрема через російську державну пропаганду[38].

Кампанія «Зупинимо тортури в Україні» (2013)

[ред. | ред. код]

Метою кампанії є покласти край катуванням та іншим видам жорстокого поводження з боку міліції. У своїх звітах організація визначила ряд причин тортур у міліції.

Amnesty International закликає владу України створити новий незалежний орган для розслідування скарг про катування міліціонерами[39].

Кампанія «Подолаємо дискримінацію в Європі» (2013)

[ред. | ред. код]

Amnesty International в Україні підтримує Прайди у східній та центральній Європі, зокрема і в Україні, щоб забезпечити реалізацію права на самовираження та мирні збори представників ЛГБТ спільноти[40].

Робота над індивідуальними справами

[ред. | ред. код]
Мережа акцій термінової допомоги
[ред. | ред. код]

Акції термінової допомоги (Urgent Actions) оголошуються задля допомоги жертвам порушень прав людини та вимагають оперативних дій якомога більшої кількості людей. Вони були розроблені як засіб швидкого реагування за умов, коли страта, тортури та «зникнення» найбільш імовірні. Невідкладні заходи застосовуються щодо затриманих або ув'язнених, які потребують медичної допомоги, якщо їх катують або якщо умови утримання під вартою загрожують їхньому життю.

«Марафон написання листів» (2013—2021)
[ред. | ред. код]

Марафон написання листів[41] — це щорічний захід Amnesty International, який зазвичай відбувається до Дня прав людини (10 грудня). В рамках цього заходу люди у всьому світі одночасно пишуть листи на захист конкретних осіб, чиї права порушені, та на знак солідарності з ними.

Кампанія «За права людини в Білорусі» (2013)

[ред. | ред. код]

Amnesty International в Україні та інші правозахисні організації закликають Президента та Парламент Республіки Білорусь негайно ввести мораторій на винесення та виконання смертних вироків, що стане першим кроком на шляху до повного скасування смертної кари в країні[42].

Дослідження про насильство над українськими вчителями з метою індоктринації дітей в окупації (2024)

[ред. | ред. код]

4 жовтня 2024 року Amnesty International заявила, що на окупованих Росією територіях вчителів примушують викладати за російською шкільною програмою, спрямованою на індоктринацію дітей. За даними організації, після безуспішних спроб схилити педагогів до співпраці обіцянками, шантажем і погрозами окупаційні сили вдалися до фізичного насильства та викрадень[43].

Дослідження про невибіркові атаки армії РФ, які призводять до загибелі цивільних осіб (2024)

[ред. | ред. код]

Amnesty International неодноразово фіксувала невибіркові та навмисні атаки російських військ по цивільному населенню та інфраструктурі в Україні, які призводять до загибелі і поранень мирних жителів, у тому числі дітей.

18 листопада 2024 року Amnesty International оприлюднила заяву про те, що російські удари, які є воєнними злочинами, продовжують вбивати та калічити дітей в Україні. Організація верифікувала сімнадцять ударів у 2024 році, які призвели до жертв серед дітей. Зокрема перевірила 14 фотографій і 6 відео, що показують наслідки ракетного удару по лікарні «Охматдит», унаслідок якого пошкоджено лікарняні палати, вибито вікна та зафіксовано сліди крові[44][36].

24 червня 2025 року Amnesty International Ukraine представила дослідження про невибіркові обстріли міста Суми некерованими ракетами «Град». Унаслідок атаки 3 червня 2025 року загинули щонайменше семеро цивільних і десятки отримали поранення. Amnesty International заявила, що застосування завідомо неточного озброєння у густонаселених районах є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та має бути розслідуване як воєнний злочин[45].

24 грудня 2025 року Amnesty International Ukraine опублікувала нові свідчення цивільних осіб, які безпосередньо постраждали внаслідок російських ударів по цивільному населенню і цивільних об'єктах напередодні зимових свят. Йдеться про атаку 22 жовтня 2025 року, коли близько 10:00 два безпілотники типу Shahed влучили в дитячий садок у Харкові[46].

Меморіальний календар (2025)

[ред. | ред. код]

24 лютого 2025 року до третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну український офіс Amnesty International та Платформа пам'яті Меморіал випустили Меморіальний календар з метою нагадування про трагедії, пережиті українцями протягом чергового року війни[47].

Ветеранський освітній проєкт «Трайб» (2025)

[ред. | ред. код]

Разом з Amnesty Denmark та спільно з організаціями Жіночий ветеранський рух, Принцип, Центр лідерства НаУКМА, Веста, Amnesty International Ukraine запустила освітній ветеранський проєкт «Трайб»[48]. У межах проєкту ветерани, ветеранки та їхні родини здобуватимуть знання, навички та підтримку, які допоможуть їм самостійно сприяти змінам у своїх громадах, створювати власні ініціативи та просувати культуру прав людини й зокрема — ветеранів[49][50][51].

Звіт «Оглушлива тиша» про насильницькі зникнення та катування українських полонених Росією (2025)

[ред. | ред. код]

4 березня 2025 року Amnesty International опублікувала звіт про катування, утримання без зв'язку з зовнішнім світом, насильницькі зникнення та страти українських військовополонених і цивільних, що кваліфікуються як воєнні злочини та злочини проти людяності; дослідження ґрунтується на 104 інтерв'ю, проведених у січні—листопаді 2024 року[52].

На основі цього дослідження Amnesty International Ukraine організувала документальну виставку «Оглушлива тиша», яку представили в Києві, Харкові, Львові та інших містах України[53][54][55], а також за кордоном — зокрема на Тайвані та в Нобелівському центрі миру в Осло.

Документування свідчень про атаки Росії на цивільну та енергетичну інфраструктуру України (2025)

[ред. | ред. код]

21 жовтня 2025 року Amnesty International Ukraine заявила, що блекаут у Чернігові вчергове засвідчує незаконні атаки Росії на цивільну інфраструктуру. За оцінкою організації, кампанія Росії зі знищення енергетичної системи України є незаконною[56][57].

10 лютого 2026 року Amnesty International випустила дослідження, в якому задокументувала нищівний вплив систематичних атак Росії на енергетичну систему України. Дослідження, засноване на свідченнях десятків людей з різних регіонів країни, розповідає історії українських цивільних, які переживають наслідки безперервних масованих російських атак, що призвели до масштабних і тривалих перебоїв у наданні життєво необхідних послуг[58][59].

Календар «Права в наших руках» (2026)

[ред. | ред. код]

У лютому 2026 року український офіс Amnesty International презентував проєкт про права людини та календар «Права в наших руках», що містить 12 історій людей різних професій, кожна з яких уособлює одне з фундаментальних прав — від права на життя до права на освіту. У межах проєкту протягом 2026 року відбудеться мандрівна фотовиставка містами України та світу, яка відкрилася 23 лютого 2026 року у Вашингтоні (США), а презентація в Україні відбулася 14 березня 2026 року[60].

Критика організації

[ред. | ред. код]

Критику Amnesty International можна поділити на три категорії: звинувачення у вибірковому підході до інформації, звинувачення в ідеологічній упередженості та звинуваченні у недостовірній інформації, яку подають за істину. Щодо другого, то уряди багатьох країн, в тому числі СРСР, Демократичної Республіки Конго, Китаю, В'єтнаму, Росії і Сполучених Штатів Америки виступали проти Amnesty International, оскільки, на їхню думку, організація поширює упереджену інформацію та не вважає загрозу безпеці за пом'якшувальну обставину. Дії урядів цих країн (і інших держав, які критикують Amnesty International) стали предметом заклопотаності організації в числі інших проблем в області прав людини[61][62][63][64][65][66]. Також шведське відділення організації звинуватили в захисті ринку послуг інтимного характеру[67]. Організація послідовно підтримує легалізацію проституції.

Критика декомунізації

[ред. | ред. код]

Значного розголосу набула критика декомунізації та затримки прихильників комунізму[68].

Заява щодо Бузини

[ред. | ред. код]

У травні 2018 значного розголосу набрала заява Amnesty International, в якій вона вважає російського пропагандиста Олеся Бузину відважною людиною, котра критикувала владу в Україні[69].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Стосовно України були заяви від Amnesty International про незаконне затримання людей в зоні бойових дій (АТО) їхнє катування такими батальйонами як «Айдар», «Азов» тощо[70], що викликало значний суспільний резонанс та поставило на порядок денний питання включення добровольчих батальйонів в структуру Збройних Сил України, а також дотримання стандартів прав людини, зокрема і під час ведення бойових дій.

У вересні 2017 року організація повідомила про незаконне постачання української зброї до Південного Судану[71], у розпорядженні організації виявився контракт на постачання партії зброї через компанію-прокладку, зареєстровану в Великій Британії до Саудівської Аравії та згодом Південного Судану як кінцевого отримувача. Немає даних про те, чи був цей контракт реалізований, проте, за даними Державної служби експортного контролю поставки зброї до Південного Судану були припинені після 2016 року[72].

4 серпня 2022 року організація опублікувала доповідь[73], у якій відмітила порушення правил війни, а саме порушення гуманітарного права щодо створення небезпеки для мирних жителів через нібито розміщення ЗСУ військових баз у житлових районах, школах і лікарнях. Того самого дня Оксана Покальчук заявила, що її офіс заперечував проти цієї публікації через її односторонність[74], а згодом оголосила про відставку[75]. Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що Amnesty International бере участь у російській кампанії з дезінформації, яку та проводить на фоні військового вторгнення в Україну[76]. Президент Зеленський назвав доповідь «аморальною вибірковістю», яка допомагає державі-терористу[77].

Посол Британії в Україні Мелінда Сіммонс пояснила організації, що «єдине, що загрожує мирним жителям України, це російські ракети, зброя та мародерство російських військ. Крапка. Якби Росія припинила вторгнення в Україну, небезпеки не було б»[78].

12 серпня голова фінської філії Amnesty International Франк Йоханссон заявив[79], що організація втратила 400 донорів після публікації «звіту» зі звинуваченнями на адресу ЗСУ. Йоханссон стверджував, що звіт мав недостатньо контексту і згадок про злочини військ РФ, а сама організація припустилася величезної помилки в комунікації і це спричинило втрату довіри[80][81].

Керівництво Amnesty International провело розслідування через публікацію пресрелізу, який призвів до резонансу. Міжнародна рада залучила до розслідування незалежних експертів, які проводили опитування співробітників, причетних до публікації пресрелізу від 4 серпня 2022 року[75].

Офіційно результати внутрішнього розслідування Amnesty International не публікували, проте оприлюднили аналіз незалежної експертної комісії з висновками і рекомендаціями для подальшої діяльності організації[82].

Після скандалу 2022 року діяльність Amnesty International Ukraine була частково призупинена на території України. Водночас організація продовжувала дистанційно моніторити ситуацію в Україні та поступово відновлює свою команду[75].

В 2024 році організацію очолила українська адвокаційниця, фахівчиня з корпоративних комунікацій та міжнародного лобізму, громадська активістка Вероніка Сенцов-Вельч, після чого організація остаточно відновила діяльність із офісом у Києві.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ O'Donnell S., Melamed M. Derechos Humanos ® La Historia del CELS: De Mignone a Verbitsky, de Videla a Cristina — 2015. — С. 14. — ISBN 978-950-07-5310-4
  2. ↑ https://hdl.handle.net/10796/a1b2a48b-43ab-4e6c-b898-17fdc8d7e187
  3. ↑ https://hdl.handle.net/10796/7469e4a8-aeb3-47f0-9fae-237d42282538
  4. ↑ https://www.stopkillerrobots.org/members/
  5. ↑ https://www.amnesty.org/en/get-involved/join/
  6. ↑ https://www.amnesty.be/amnesty/qui-sommes-nous
  7. ↑ https://www.unesco.org/sites/default/files/medias/fichiers/2023/10/UNESCO_List%20NGOs%20official%20partnership%20-%20Liste%20ONG%20partenariat%20officiel_September2023.pdf
  8. ↑ Charity Commission Register of Charities — (untranslated).
  9. ↑ Статут Amnesty International. Amnesty International. Архів оригіналу за 31 жовтня 2013. Процитовано 30 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-31 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Про нас. Amnesty International Ukraine (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  11. ↑ Війна в місті не заборонена міжнародним правом, Amnesty International не розуміє її контекст - омбудсмен — Delo.ua. delo.ua (укр.). Процитовано 5 серпня 2022.
  12. ↑ Цензор.НЕТ. Звіт Amnesty International є маніпулятивним і надає перевагу діям країни-агресора та її пропагандистам, - омбудсмен Лубінець. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 5 серпня 2022.
  13. ↑ Amnesty International director: Human rights organisation behaves as part of the opposition. Magyar Nemzet (англ.). 23 лютого 2022. Процитовано 28 жовтня 2026.
  14. ↑ DR Congo blasts Amnesty International report on repression. The Namibian (англ.). 14 січня 2000. Архів оригіналу за 3 січня 2006. Процитовано 28 жовтня 2026.
  15. ↑ O'Neill, Sean (29 вересня 2020). Amnesty's secret £800,000 payout after suicide of Gaetan Mootoo. The Times (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  16. ↑ Can Amnesty International fix its toxic work culture?. Al Jazeera (англ.). 30 березня 2019. Процитовано 28 жовтня 2026.
  17. 1 2 The Forgotten Prisoners. Peter Benenson. Архів оригіналу за 29 травня 2011. Процитовано 31 жовтня 2013.
  18. ↑ Amnesty International publishes policy and research on protection of sex workers' rights. Amnesty International (англ.). 26 травня 2016. Процитовано 28 жовтня 2026.
  19. ↑ Starcevic, Seb (19 травня 2025). Russia bans ‘undesirable’ Amnesty International. Politico Europe (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2025. Процитовано 21 травня 2025.
  20. ↑ What We Do. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  21. 1 2 Economic, social and cultural rights. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  22. ↑ International Justice. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  23. ↑ Death Penalty. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  24. ↑ Right to protest. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  25. ↑ Sexual and reproductive rights. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  26. ↑ Corporations. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  27. ↑ Drug policy reform. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  28. ↑ Online violence. Amnesty International (англ.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  29. ↑ МІЖНАРОДНА АМНІСТІЯ
  30. ↑ Звіт «Міжнародної амністії» щодо України — 2003-06-04
  31. ↑ https://gender.org.ua/images/lib/suchasniy_stan_ta_aktualni.pdf
  32. ↑ Директор Amnesty International в Україні: "У нас немає жодної скарги від людей, які постраждали від дій «Правого сектору»
  33. ↑ Вероніка Вельч очолила Amnesty International в Україні
  34. ↑ Крупка, Анастасія (11 грудня 2024). Сулейман Мамутов: «Ключова мета кримськотатарського народу полягає в зміні 10-го розділу Конституції про Крим». Український тиждень (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  35. ↑ Пам'ятаємо жертв геноциду. Facebook (21 окрема механізована бригада) (укр.). 18 травня 2026. Процитовано 28 жовтня 2026.
  36. 1 2 У 2024 році Amnesty International верифікувала 17 російських обстрілів, які призвели до поранення та загибелі дітей. ZMINA (укр.). 19 листопада 2024. Процитовано 28 жовтня 2026.
  37. ↑ РФ чинить воєнні злочини проти України, кількість жертв серед цивільних зросла — Amnesty International. Укрінформ (укр.). 29 квітня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  38. ↑ Кацімон, Ольга (22 березня 2025). Росія порушує права дітей на окупованих територіях — звіт ООН. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  39. ↑ Кампанія "Зупинимо тортури в Україні!". Amnesty International. Архів оригіналу за 31 жовтня 2013. Процитовано 31 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-31 у Wayback Machine.]
  40. ↑ Кампанія «Подолаємо дискримінацію в Європі!». Amnesty International. Архів оригіналу за 31 жовтня 2013. Процитовано 31 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-31 у Wayback Machine.]
  41. ↑ Марафон написання листів. Amnesty International. Архів оригіналу за 31 жовтня 2013. Процитовано 31 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-31 у Wayback Machine.]
  42. ↑ Кампанія «За скасування смертної кари в Білорусі». Amnesty International. Архів оригіналу за 31 жовтня 2013. Процитовано 31 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-31 у Wayback Machine.]
  43. ↑ Amnesty International: Вчительок і вчителів на окупованих Росією територіях через погрози й насильство примушують викладати за російською шкільною програмою, метою якої є індоктринація дітей. Amnesty International Ukraine (укр.). 4 жовтня 2024. Процитовано 28 жовтня 2026.
  44. ↑ Заява Amnesty International про російський обстріл 8 липня. Amnesty International Ukraine (укр.). 8 липня 2024. Процитовано 28 жовтня 2026.
  45. ↑ Невибіркові атаки по місту Суми на тлі посилення російських обстрілів призводять до загибелі цивільних — нове дослідження Amnesty International. Amnesty International Ukraine (укр.). 24 червня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  46. ↑ Росія продовжує повітряні удари, спричиняючи людські втрати. Amnesty International Ukraine (укр.). 24 грудня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  47. ↑ Меморіальний календар від Amnesty International Україна та Платформи пам'яті Меморіал до річниці повномасштабного вторгнення Росії. Amnesty International Ukraine (укр.). 24 лютого 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  48. ↑ Триває набір на освітній проєкт «Трайб» для ветеранів і ветеранок від Amnesty. Детектор медіа (укр.). 27 травня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  49. ↑ Смагіна, Аліса (18 лютого 2026). Голоси ветеранів і ветеранок посилюються: як працює освітній проєкт «Трайб». Рубрика (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  50. ↑ Замість зброї — дії. Історії трьох ветеранів, які повернулися з війни і творять зміни. Новинарня (укр.). 22 липня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  51. ↑ Галан, Любов (26 серпня 2025). Ветерани не є рівними з цивільними — це треба визнати. NV (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  52. ↑ Оглушлива тиша: насильницькі зникнення, утримання інкомунікадо та катування українських полонених Росією. Нове дослідження Amnesty International. Amnesty International Ukraine (укр.). 4 березня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  53. ↑ «Оглушлива тиша»: Харківський історичний музей запрошує на фотовиставку, присвячену полоненим. MediaPort (укр.). 27 червня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  54. ↑ «Оглушлива тиша»: Amnesty International запрошує на відкриття фотовиставки про військовополонених, яких утримують без зв'язку з зовнішнім світом. Черкаська міська рада (укр.). 11 серпня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  55. ↑ Швед, Оксана; Бережна, Аліна (6 серпня 2025). «Оглушлива тиша»: у Каневі відкрили фотовиставку, присвячену військовополоненим. Суспільне Черкаси (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  56. ↑ Д'яконов, Іван (21 жовтня 2025). Повний блекаут у Чернігові: місто переходить на генератори після російських обстрілів. Українська правда (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  57. ↑ Russia/Ukraine: Blackout in Chernihiv exposes Russia's unlawful attacks on civilian infrastructure. Amnesty International (англ.). 21 жовтня 2025. Процитовано 28 жовтня 2026.
  58. ↑ Україна передала Міжнародному кримінальному суду матеріали щодо атак РФ на енергетику. Європейська правда (укр.). 25 лютого 2026. Процитовано 28 жовтня 2026.
  59. ↑ Через атаки РФ на енергетику України мільйони людей змушені виживати без тепла, світла та води — Amnesty International. ZMINA (укр.). 10 лютого 2026. Процитовано 28 жовтня 2026.
  60. ↑ Гузь, Уляна (12 березня 2026). Amnesty International Ukraine відкриває виставку «Права в наших руках». Рубрика (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  61. ↑ О мероприятиях в отношении организации «Международная амнистия». Решение Политбюро ЦК КПСС № 296/14 от 25.06.80 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2005. Процитовано 26 червня 2017. [Архівовано 2005-09-30 у Wayback Machine.]
  62. ↑ «DR Congo blasts Amnesty International report on repression [Архівовано 3 січня 2006 у Wayback Machine.]», The Namibian, 14 January 2000. Retrieved 15 May 2006.
  63. ↑ The U.S. and China This Week [Архівовано 17 січня 2019 у Wayback Machine.], U.S.-China Policy Foundation, 16 February 2001. Retrieved 15 May 2006.
  64. ↑ «The Cream of The Diplomatic Crop from Ha Noi. [Архівовано 17 січня 2019 у Wayback Machine.]», THIEN LY B?U TOA. Retrieved 15 May 2006.
  65. ↑ Russian official blasts Amnesty International over Chechnya refugees. Intefax. 22 серпня 2003. Архів оригіналу за 26 травня 2007. Процитовано 1 квітня 2014.
  66. ↑ Press Briefing By Scott McClellan [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.], The White House, 25 May 2005.(англ.) Проверено 1 июня 2012.
  67. ↑ Шведы покидают Amnesty International, обвинив организацию в защите «права на покупку секса». Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 13 лютого 2019.
  68. ↑ Amnesty International закликала звільнити затриманих за символіку СРСР, в уряді обурилися. ТСН. 10 травня 2017. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 4 травня 2021.
  69. ↑ Amnesty International ставить в один ряд пропагандиста Бузину та журналіста Шеремета. ГЛАВКОМ (укр.). 31 травня 2018. Процитовано 23 листопада 2025.
  70. ↑ Amnesty International звинуватила "Айдар" в жорстокому поводженні та можливих стратах людей. ТСН.ua (укр.). 9 вересня 2014. Процитовано 5 серпня 2022.
  71. ↑ Amnesty International повідомила про незаконне постачання української зброї до Південного Судану. ТСН. 25 вересня 2017. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. Процитовано 4 травня 2021.
  72. ↑ Державна служба експортного контролю України. web.archive.org. 22 лютого 2020. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 5 серпня 2022. [Архівовано 2020-02-22 у Wayback Machine.]
  73. ↑ Ukraine: Ukrainian fighting tactics endanger civilians. Amnesty International (англ.). 4 серпня 2022. Процитовано 4 серпня 2022.
  74. ↑ Сьогодні на англомовному сайті Amnesty International вийшов матеріал, у якому критикувалися дії Збройних Сил України. Його створили на основі даних, які зібрали іноземні дослідники та дослідниці Департаменту реагування на кризи глобального офісу нашої організації. Український офіс не був долучений до підготовки чи написання тексту публікації. І, на превеликий жаль, уже на початковому етапі розробки цієї доповіді ми зайшли у глухий кут, де аргументи нашої команди щодо неприпустимості і неповноти такого матеріалу не були враховані. Facebook (укр.). 4 серпня 2022. Процитовано 5 серпня 2022.
  75. 1 2 3 Куренкова, Олена (27 червня 2023). «Ми робимо помилки, ми на них вчимося» — Amnesty International про скандальний звіт 4 серпня та повернення до України. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 28 жовтня 2026.
  76. ↑ «Російська пропаганда». На Банковій різко відповіли на звинувачення Amnesty International на адресу ЗСУ. nv.ua (укр.). Процитовано 5 серпня 2022.
  77. ↑ Цензор.НЕТ. Amnesty International зробила "аморальну вибірковість", яка допомагає державі-терористу, - Зеленський. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 5 серпня 2022.
  78. ↑ Посол Британії емоційно відреагувала на скандальний матеріал Amnesty International. РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 серпня 2022.
  79. ↑ Amnesty menettänyt Suomessa noin 400 lahjoittajaa kritisoidun Ukraina-raportin jälkeen. mtvuutiset.fi (фін.). 11 серпня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  80. ↑ Фінська Amnesty International втратила 400 донорів після звіту зі звинуваченнями на адресу ЗСУ. babel.ua (укр.). Процитовано 12 серпня 2022.
  81. ↑ Фінське відділення Amnesty International втратило 400 донорів після звіту з критикою ВСУ. РБК-Украина (рос.). Процитовано 12 серпня 2022.
  82. ↑ Організаційна доповідь по Україні: Основні висновки та уроки, пов'язані з прес-релізом щодо України від 4 серпня 2022 року. Amnesty International Ukraine (укр.). 17 травня 2023. Процитовано 28 жовтня 2026.

Література

[ред. | ред. код]
  • Jürgen Wüst: «Imperialistisches Menschenrechtsgeschrei». Der Kampf des MfS gegen die Internationale Gesellschaft für Menschenrechte (IGFM) und Amnesty International (AI), in: Deutschland Archiv, Nr. 3/1998, S. 418—427

Посилання

[ред. | ред. код]