Перейти до вмісту

Р-73

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Р-73
AA-11 Archer
Р-73 на винищувачі МіГ-29
Р-73 на винищувачі МіГ-29
ТипКРПП малої дальності
ПоходженняРадянський Союз
Історія використання
На озброєнні1984 — по т.ч.
Операторидив. Оператори
Історія виробництва
РозробникНВО «Блискавка»[ru]
Розроблено1983
ВиробникНВО «Вимпел»[ru] (поточний)[1],
Тбіліський авіаційний завод (колишній)
Виготовлена
кількість		7000 до розпаду СРСР[джерело?]
ВаріантиРМД-1
РМД-2
УЗР-73 (навчальна)
Р-73Е (експортне РМД-1)
Р-73М
Характеристики
Вага105 кг
Довжина2,93 м
Діаметр165 мм
Вага боєголовки7,4 кг
Двигунтвердопаливний ракетний двигун
Розмах крил510 мм
Операційна
дальність
Р-73Е: 30 км
Р-73М1: 30 км[2]
Р-74: 40 км[3]
Швидкість2,5 маха
Система
наведення
всеракурсна теплова голівка самонаведення
Пускова
платформа
Р-73 у Вікісховищі

Р-73 (за класифікації МО США і НАТО: AA-11 Archer — «Лучник») — радянська керована ракета класу повітря — повітря малого радіуса дії з інфрачервоною системою самонаведення.

Створена спеціально для високоманевреного ближнього повітряного бою, який за підсумками локальних конфліктів в Кореї, В'єтнамі та ін. знову зайняв належне місце у тактиці дії ВПС. При розробці враховувалися такі вимоги як всеракурсність, надманевреність, реалізація принципу «випустив-забув». Крім того необхідно було, щоб зброя не мала істотних обмежень щодо маневреності носія в процесі застосування, тобто щоб ракета могла запускатися при інтенсивному маневруванні літака з великими перевантаженнями.

Історія розробки

[ред. | ред. код]

Р-73 була розроблена для заміни попередньої ракети Р-60 для ближнього бою на радянських винищувачах. Робота над нею розпочалася у 1973 році під назвою К-73[a], набула стану операційної готовності у 1982 році, а перші ракети офіційно надійшли на озброєння у 1984 році[4].

Після об'єднання Німеччини у 1990 році Німеччина та інші країни колишнього Варшавського договору виявили у себе великі запаси ракет Р-73, які НАТО позначає як AA-11 Archer, і дійшли висновку, що можливості Р-73/AA-11 були помітно недооцінені на Заході[5]. Зокрема, було встановлено, що Р-73 є значно маневровішою і значно більш здатною щодо виявлення та відстеження цілей, ніж остання версія AIM-9 Sidewinder[6]. Це усвідомлення спонукало до розробки нових ракет, таких як ASRAAM, IRIS-T та AIM-9X.

З 1994 року Р-73 була модернізована до стандарту Р-73М, який увійшов до російської армії у 1997 році. Р-73М має більшу дальність та ширший кут огляду головки самонаведення (до 60° поза віссю), а також покращені засоби протидії інфрачервоним перешкодам. Подальші розробки включають Р-74 (виріб 740) та її експортний варіант РВВ-МД. Очікується, що ці моделі доповнять попередні варіанти Р-73 на службі.

Призначення

[ред. | ред. код]

Р-73 призначена для боротьби з повітряними цілями: автоматично дрейфуючими аеростатами, маневруючими літаками, гелікоптерами та крилатими ракетами. Також може служити для організації протиракетної оборони носія[7].

Конструкція

[ред. | ред. код]

Аеродинамічна схема

[ред. | ред. код]

Аеродинамічна схема — «качка». Ракета має елерони, дестабілізатори та датчики аеродинамічних кутів.

Двигун

[ред. | ред. код]

Ракета Р-73 оснащена твердопаливним двигуном з інтерцепторами системи газодинамічного управління (СГДУ), що дозволяє виконувати ракеті енергійні маневри під час роботи двигуна.

Система управління

[ред. | ред. код]

Пасивна інфрачервона головка самонаведення (ГСН) МК-80 (виготовляється на заводі Арсенал[8][9]). Перед пуском ракета отримує первісне цілевказання з борту носія.

Носії

[ред. | ред. код]

Літаки

[ред. | ред. код]

Вертольоти

[ред. | ред. код]

Зенітні ракетні комплекси

[ред. | ред. код]
  • 9K33 «Оса» (модернізовані в Україні)[10]
  • Низку ЗРК на основі Р-73 застосовують українські підрозділи: на початку травня 2025 комплекс під назвою Dragon H73 на шасі HMMWV показала 3 ОШБр, а наприкінці місяця про подібний зразок написало ГУР[11][12].

Надводні безпілотні човни

[ред. | ред. код]

Варіанти та модифікації

[ред. | ред. код]
Макет РВВ-МД2 на авіасалоні в Дубаї, 2023 рік.
  • Р-73 — стандартна модель з відхиленням ±40° від осі прицілювання.
  • Р-73Е — експортна версія стандартної моделі з відхиленням ±45° від осі прицілювання. Ракета має максимальну дальність 30 кілометрів з бойовою частиною масою 8 кг.
  • Р-74 (виріб 740) — покращена модель з відхиленням ±60° від осі прицілювання.
  • РВВ-МД — експортна модель Р-74 з відхиленням ±75° від осі прицілювання. Ракета має максимальну дальність 40 кілометрів з бойовою частиною масою 8 кг.
  • Р-74М (виріб 750) — покращена модель з відхиленням ±75° від осі прицілювання.
  • Р-74М2 (виріб 760) — подальша покращена версія зі зміненим ЕПР для літака Су-57. Оснащена інерціальною навігаційною системою та зменшеним розмахом стабілізаторів до 434 мм. Має систему протидії інфрачервоним перешкодам.
  • РВВ-МД2 — експортна модель Р-74М2.
  • Thaqib-1 — модифікована хуситами ракета для використання як зенітна ракета[13].
  • Sea Dragon — українська модифікація для використання на безпілотних надводних апаратах.

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Схема ракети Р-73

Джерело:[7]

  • Висота ураження цілей: 0,005-20 км
  • Перевантаження цілей: до 12 G
  • Власне перевантаження: до 40 G
  • Стартова маса:
    • РМД-1: 105 кг
    • РМД-2: 110 кг
  • Маса бойової частини: 7,4 кг
  • Тип бойової частини: стрижнева
  • Підривник:
*Р-73: радіопідривач
*Р-73Л: оптичний лазерний
  • Кути цілевказання:
*РМД-1: ± 45°
*РМД-2: ± 60°
*Р-73М: ± 90°
  • Імовірність ураження цілі 0,6
  • Максимальна швидкість цілі: 2500 км/год
  • Дальності пуску:
  • В передню півсферу, максимальна:
*РМД-1: 20 км
*РМД-2: 40 км
*В задню півсферу, мінімальна: 0,3 км
  • Габаритні розміри:
*Довжина: 2900 мм
*Діаметр: 170 мм
*Розмах оперення: 510 мм
  • Кріплення до носія: рейковий пусковий пристрій П-72 (АПУ-73-1)

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

24 лютого 1996 року два літаки Cessna 337 організації «Брати на допомогу» (Brothers to the Rescue) були збиті винищувачем МіГ-29УБ ПС Куби, коли вони перебували над міжнародними водами, за 10 морських миль від повітряного простору Куби. Кожен із літаків був збитий ракетою Р-73[14].

18 березня 2008 року МіГ-29 ВПС Росії перехопив грузинський БПЛА Elbit Hermes 450 над Абхазією. МіГ-29 знищив БПЛА ракетою Р-73[15].

27 лютого 2019 року індійські офіційні особи заявили, що МіГ-21 Bison ПС Індії успішно атакував і збив пакистанський F-16 ракетою Р-73E під час повітряних ударів у Джамму і Кашмірі 2019 року[16]. Пакистан заперечив втрату свого літака.

Ефіопсько-еритрейська війна

[ред. | ред. код]

Р-73 застосовувалася в бойових діях під час Еритрейсько-ефіопської війни 1998–2000 років. Ефіопські Су-27, що використовувалися для протиповітряної оборони, вступали в повітряні бої з еритрейськими МіГ-29. В одному з таких боїв ефіопський Су-27 випустив по повітряній цілі дві ракети Р-27 і дві Р-73, проте всі чотири ракети промахнулися. Різні джерела по-різному оцінюють результати повітряних боїв: за одними даними, ефіопські Су-27 збили два МіГ-29, тоді як за іншими — лише один[17].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

В серпні 2022 року було поширене відео злету українського винищувача МіГ-29МУ1 із стандартним бойовим навантаженням — дві ракети середньої дальності типу Р-27 (скоріш за все Р-27ЕР), чотири ракети малої дальності типу Р-73 та підвісний паливний бак[18].

В серпні 2022 року під час контрнаступу на Харківщині на околицях міста Ізюм українські військові виявили уламки російського Су-30СМ який мав бортовий номер 62 «Червоний» та реєстраційний номер RF-81773. На поширених фото видно майже неушкоджену частину комплексу радіоелектронної боротьби САП-518 «Регата» (також відомий як «Хибины-У»)[19]. На збитому літаку також була підвішена ракета «повітря — повітря» Р-73[20].

Згідно інтерв'ю з українським пілотом, Р-73 погано працює у хмарності. Це ускладнює використання ракети проти дронів Shahed-136, змушуючи пілотів використовувати 30-мм гармату[21].

В травні 2024 року українські війська застосували надводний безпілотний човен оснащений принаймні одною ракетою Р-73[22][23].

У грудні 2024 року український військовий благодійний фонд «Повернись Живим» модернізував для ЗСУ ЗРК «Оса» до можливості вести вогонь ракетами Р-73[24].

31 грудня 2024 року спецпідрозділ Group 13 вперше в історії уразив повітряну ціль за допомогою ударного морського дрона Magura V5, оснащеного ракетним озброєнням. Під час бою у Чорному морі в районі мису Тарханкут тимчасово окупованого Криму внаслідок застосування ракет Р-73 Sea Dragon знищено російський гелікоптер Мі-8[25][26]. За заявами російських пропагандистів, дрони Magura V5 знищили два російських Мі-8[27].

Оператори

[ред. | ред. код]
Країни-оператори ракет Р-73
   Поточні
   Колишні

Білорусь

[ред. | ред. код]

Наприкінці 2020 — початку 2021 року білоруське підприємство «БСВТ-новые технологии» заявило, що освоїло ремонт та модернізацію низки радянських авіаційних керованих ракет, серед яких і Р-73. Білоруська модернізація керованої ракети отримала позначення Р-73БМ, на ній встановили нову інфрачервону головку самонаведення з кутом огляду 45-60°, покращено завадостійскість, можливість застосування комбінованого методу наведення, новий двигун, новий блок управління автопілотом, новий неконтактний лазерний підривач, тощо[29].

Дальність ураження цілі модернізованою ракетою називають від 300 метрів до 12 км, висота під час пуску з повітряного носія — до 20 км[29].

Імовірність ураження цілі першою ракетою називають на рівні 0,8[29].

Наприкінці лютого 2021 року білоруські військово-повітряні сили та війська протиповітряної оборони виконали пуски авіаційних керованих ракет, зокрема — модернізованих Р-73БМ. Виконували стрільби з винищувачів МіГ-29 та навчально-тренувальних Як-130 на полігоні «Полесский»[29].

Україна

[ред. | ред. код]

Відомо, що українські військові мають на озброєнні певну кількість ракет Р-73, а підприємства ОПК — здійснюють їхню модернізацію.

Так, в 2017 році в мережі з'явилось фото українського гелікоптера Мі-8 з підвішеною ракетою Р-73. Можна припустити, що Мі-8 служить літаючою лабораторією (для дослідження параметрів модернізованої ракети в повітрі). Саме на Мі-8 відбувались випробування радіолокаційної ГСН протикорабельної ракети «Нептун».

12 липня 2019 року, під час візиту Президента України в місто Дніпро, керівник держави відвідав конструкторське бюро «Південне», де серед низки зразків йому продемонстрували модернізовану радянську авіаційну керовану ракету Р-73[32].

Які саме зміни будуть внесені в ракету Р-73 в ході модернізації поки не відомо, проте раніше вже була опублікована інформація про нову інфрачервону головку самонаведення ИЗЗ-12, розробки підприємства «Арсенал»[33].

В березні 2021 року президент державної акціонерної холдингової компанії «Артем» Володимир Зімін заявив, що невдовзі підприємство почне ремонтувати та модернізувати авіаційні керовані ракети Р-73 класу «повітря — повітря». Він також підтвердив можливість модернізації ракет в Україні за рахунок встановлення нових головок самонаведення: «може запропонувати як головку МК-80, як ремонт цієї головки, так і поставка модернізованої головки МК-2200»[32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Радянські та російські ракети, що розробляються, мають префікс К, який стає префіксом Р, коли зброя набуває стану оперативної готовності.
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 24 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ AA-11 ARCHER R-73. Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 23 грудня 2014.
  3. ↑ Tactical Missiles Corporation JSC. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 23 грудня 2014.
  4. ↑ Striving for a Safer World Since 1945. Архів оригіналу за 2 вересня 2016. Процитовано 2 грудня 2022.
  5. ↑ Menon, KB (17 липня 2012). Evolution of the Air-To-Air Missiles: Options for the IAF. Процитовано 11 червня 2014.
  6. ↑ Locking range. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 11 червня 2014.
  7. 1 2 Керована ракета малої дальності Р-73 ІС "Ракетна техніка "БГТУ
  8. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Див. з 13:45
  10. ↑ «Повернись живим» вперше в історії благодійності модернізував зенітно-ракетний комплекс. Повернись живим. 11 грудня 2024. Процитовано 12 грудня 2024.
  11. ↑ Chaparral по-українськи: стала відома назва ЗРК на базі HMMWV. Мілітарний (укр.). Процитовано 9 червня 2025.
  12. ↑ Збив дрон "Дань-М": у ГУР розробили мобільний ЗРК з ракетами Р-73. Мілітарний (укр.). Процитовано 9 червня 2025.
  13. ↑ Trevithick, Joseph (23 квітня 2025). What Air Defenses Do The Houthis In Yemen Actually Have?. The War Zone. Процитовано 3 травня 2025.
  14. ↑ Armando Alejandre Jr., Carlos Costa, Mario de la Pena, y Pablo Morales v. Republica de Cuba, Case 11.589, Report No. 86/99. Organization of American States. 29 вересня 1999. Процитовано 1 липня 2026.
  15. ↑ Russian jet shoots Georgian drone © Reuters. YouTube. 21 квітня 2008. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2014.
  16. ↑ R-73 missile: The weapon with which Wing Commander Abhinandan Varthaman brought down Pakistan's F-16 jet but they couldn't supply any evidences to support their claims, U.S. count shows no Pakistan F-16s shot down in Indian battle. Zee News India. Essel Group. 2 березня 2019. Процитовано 8 травня 2020.
  17. ↑ Як Су-27 в Ефіопії повоювали проти МиГ-29 Еритреї, і чим ця історія виявилась показовою. Defense Express. Процитовано 3 вересня 2026.
  18. ↑ Повітряні Сили "засвітили" рідкісний МіГ-29МУ1 з "таємничою" модифікацією Р-27 (відео). Defense Express. 8 серпня 2022.
  19. ↑ Рашисти так стрімко тікали з Харківщини, що залишили "підказку" для кращого знищення їх Су-30СМ (фото). Defense Express. 13 вересня 2022.
  20. ↑ Joseph Trevithick (12 вересня 2022). Ukraine Just Captured One Of Russia’s Most Capable Aerial Electronic Warfare Pods. The War Zone. The Drive.
  21. ↑ Ukrainian MiG-29 Pilot Talks About AGM-88 HARM & Shahed-136 UAVs; Explains Why Is It Hard To Counter Iranian Drones. 13 грудня 2022. Процитовано 22 грудня 2022.
  22. ↑ Телеграм канал. 06 травня 2024.
  23. ↑ МО РФ опубликовало кадры уничтожения безэкипажного катера ВСУ в районе северо-западного побережья Крыма. Telegram (рос.). ТАСС. 6 травня 2024. Архів оригіналу за 27 червня 2024. Процитовано 20 лютого 2025.
  24. ↑ "Повернись живим" адаптував ЗРК "Оса" під ракети Р-73. Мілітарний. Чесні новини про армію, війну та оборону. (укр.). Процитовано 11 грудня 2024.
  25. ↑ Свобода, Радіо (31 грудня 2024). ГУР: за допомогою морського дрона Magura V5 вперше знищили російський гелікоптер Мі-8 (відео). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 грудня 2024.
  26. ↑ Янько, Анна (31 грудня 2024). ГУР вперше знищили повітряну ціль за допомогою морського дрона Magura V5. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 31 грудня 2024.
  27. ↑ Росіяни заявили, що втратили над Чорним морем два вертольоти Мі-8 з екіпажами. Цензор.нет. Процитовано 1 січня 2025.
  28. ↑ IISS, 2026, p. 197.
  29. 1 2 3 4 5 Люксіков Михайло (9 березня 2021). Авіація Білорусі стріляє відремонтованими ракетами Р-73. Український мілітарний портал.
  30. ↑ IISS, 2026, p. 129.
  31. ↑ IISS, 2026, p. 211.
  32. 1 2 Люксіков Михайло (13 березня 2021). «Артем» почне ремонтувати та модернізувати ракети Р-73. Український мілітарний портал.
  33. ↑ КБ Південне модернізує ракету Р-73. Український мілітарний портал. 14 липня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • The Military Balance 2026 / IISS. — London : Routledge, 2026. — 544 p. — ISBN 9781003778974.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • R-73E — офіційний сайт Rosoboronexport
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Р-73&oldid=48786575