The Centre of Medival Studies

Стаття присвячена участі угорських військ у поході до Галичини в 1340 р. на фоні більш відомої в історіографії виправи Казимира ІІІ. Автори переконані в тому, що королівські контингенти, очолювані палатином Віллермо Другетом, були численні за своїм складом, їхня участь у кампанії визначалася кількома попередніми угорсько-польсько-руськими угодами 1335–1339 рр., будучи теж превентивним антитатарським заходом. Завдання короля Карла Роберта полягало в збереженні впливів у Галицькій землі через потенційне обіймання представником династії Анжу польського престолу.

Дослідження стосується вивчення проблеми первинних францисканських місій на землях Русі в кінці першої третини ХІІІ ст. Автор на основі зіставлення історіографічних традицій XVI–XIX ст. з джерельною базою ХІІІ–ХV ст. робить спробу історичної реконструкції, передумов і шляхів появи міноритів на Русі перед 1240 р. Проникнення францисканців у руські землі в кінці 30-х рр. ХІІІ ст. відбувалося в контексті становлення Ордену Братів Менших у Центрально-Східній Європі. Ураховуючи політико-релігійні та соціально-економічні умови, що склалися насамперед у Галицькій, Волинській і Київській землях протягом першої третини ХІІІ ст., започаткування місіонерської діяльності міноритів на відповідних теренах між кінцем 30-х–початком 40-х рр. ХІІІ ст. видається цілком можливим і закономірним явищем.

Данная статья предлагает комплексный анализ и систематизацию исследований польской исторической науки, посвященных францисканским миссиям на Руси XIII–XV вв. В работе выделены главные периоды и направления изучения польскими историками миссионерской деятельности Ордена Братьев Меньших (Ordo Fratrum Minorum) в землях Рюриковичей, главным образом – Романовичей, большинство владений которых в XIV ст. отошли к Пястам. Путем обощения главных выводов ученых можно в целом проследить динамику актуализации указанной темы, выработку новых методов исследования на протяжении конца XVIII – начала XXI вв.

УДК 94 : 271.3: 262.146 (477.8)+(478) "13/14" МІСІОНЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРДЕНУ ФРАНЦИСКАНЦІВ НА РУСІ ХІІІ -ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XV ст. 07.00.02 -всесвітня історія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Львів -2016 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Державного вищого навчального закладу "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент ВОЛОЩУК Мирослав Михайлович, ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", професор кафедри всесвітньої історії Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник ГОЛОВКО Олександр Борисович, пенсіонер. кандидат історичних наук МУДЕРЕВИЧ Віктор Іванович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, асистент кафедри культурології, релігієзнавства та теології. Захист відбудеться 11 жовтня 2016 р. о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4. Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4. Автореферат розісланий 8 вересня 2016 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук Л. І. Хахула 1

Document of the Halych Land Chancellery of the 15th Century on the property relations of local nobles
The article presents a brief review and pub/ication of a document issued by the Halych Land Chancellery in 1557. The original of the Act is preserved in the National Archives of Krakow, and its contentillustrates thepractice of property relations of Halych gentry at the turn of the late Middle Ages and the early modern time. Among the main characters of the historical source, the following officials come into thepicture — a landjudge and a sub-judge, as well as representatives of the Halych nobility of the 15—16th centuries.

This research emphasizes the study of one of the most outstanding Latin names of Halych in the XIVth century. In the register of provinces and vicariates of the Order of Friars Minor, where a vicariate of Rus appears for the first time, a missionary center of Franciscans in Halych is mentioned. Author(s) of this source have recorded a quite original Latin transcription of the capital of the Halych land as Galciff/Galaf. In our opinion, such name of Halych reflects one of its eastern variants, perhaps of Karaite or Armenian origin.
Key words: Halych, Franciscans, Armenians, Karaites.

This research concerns the history of medieval Panteleimon’s Church, as the only remaining sacred monuments of the XIII century in Galich. The article deals with the problems of the chronology of the building a temple, its church-canonical status in the structure of Galician (Orthodox) bishop (of the metropolis in 1303) and Galician (Catholic) Archdiocese. Separately analyzed the role of Panteleimon’s complex in the formation of the historical topography of medieval Galich and outlined a number of hypotheses related to the definition of the founder of the temple.
Key words: Galich, Temple of St. Panteleimon, Church of St. Stanislaw, monastery, Franciscans, Roman Mstyslavich, Galician’s Archdiocese.

In the article it is analyzed the beginnings of the history of Franciscan Order during the first third part
of the 13th century. On the basis of working up of diversified sources and literature it is highlighted the personal
role of St. Francis in the formation of qualitative new type of Catholic monasticism founded on the postulates of
gospel poverty and missions. Great attention is paid to the formation of missionary organizations of Brother
Less in Europe and in the Middle East (можна ще сказати дослівно The Near East) to the beginning of 1230s.
Keywords: St. Francis, Brother Less, province, Pope, Europe, Catholic monasticism, Roman church.

This article is devoted to the study of the history of the Order of Franciscan in Rus through the prism of source analysis minoryty documents of the thirteenth Century. The author of the article points out the importance of the separation from many Franciscan sources of the thirteenth century those records relating to the Rus lands. The presence of “Russians episodes" in the memo written authorship of Franciscans monks, highlights the existence ofpolitical and religious Order of Brothers Minor in Rus in the thirteenth century.
Key words: Franciscan, Rus, Galician-Vohlynian principality, Minorite, the princes, the Pope, the Mongols, chronicles, historical works, medieval encyclopаedias.

Narodowy Rezerwat "Dawny Halicz" / Podkarpacki Uniwersytet Narodowy im. Wasyla Stefanyka w Iwano-Frankiwsku Zapisy na marginesach stronic halickich starodruków cerkiewnych z XVII wieku Ważnym elementem spuścizny historycznej Halicza jest duchowe dziedzictwo chrześcijańskie. Jej integralną część stanowią liczne księgi liturgiczne gromadzone przez stulecia przy świątyniach wchodzących w skład miejscowej organizacji cerkiewnej 1. Blisko 20 cerkwi, które w różnych czasach przynależały do eklezjalnej administracji, dzięki rozpowszechnianiu się techniki druku, dochowało do naszych czasów cenny, a zarazem mało znany materiał wytworzony w XVII-XX stuleciu, który ze względu na pochodzenie nazywamy "kolekcją halickich starodruków cerkiewnych". Ponieważ kolekcja ta jest dość obszerna, w niniejszym studium skupię się wyłącznie na jej najstarszej części, powstałej w XVII w. Początek historycznych badań nad wspomnianą kolekcją sięga XIX w., kiedy to galicyjskie środowisko naukowe podjęło studia nad historią średniowiecznego centrum władzy książęcej nad Dniestrem i tamtejszym biskupstwem (metropolią). Jednym z głównych zadań ówczesnych badaczy było zlokalizowanie opisywanej w latopisach dietińca (warowni) w Haliczu. Na pytanie dotyczące usytuowania tej fortyfikacji starała się odpowiedzieć cała plejada ukraińskich i polskich historyków, począwszy 1 W XII-XX w. prawosławna, później zaś unicka halicka organizacja cerkiewna, która składała się z biskupstwa/metropolii, namiestnictwa metropolitalnego/biskupiego, dekanatów i prowincji zakonnej oo. bazylianów. ROCZNIK 11 (2019), s. 21-35

Андрій СТАСЮК ВІКАРІАТ РУСІ ОРДЕНУ БРАТІВ МЕНШИХ: ПОЧАТКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ 1370-1387 РОКІВ
Упродовж останнього десятиліття серед українських науковців значно пожвавилося зацікавлення середньовічною історією. Однією з актуальних і маловивчених тем є діяльність Католицької Церкви на Русі. Відтак, виокремлення францисканських місій в руських князівствах ХІІІ-першої третини XV ст. має чималий науковий інтерес для вітчизняної та світової медієвістики. Екуменічний процес між Католицькою та Православними Церквами за останні півстоліття зазнав суттєвого прогресу, хоча на сьогодні переживає період кризи. Поза-минулого року минув 50-літній ювілей з часу взаємного зняття анафем 1054 р. папою римським Павлом VI та константинопольським патріархом Афінагором І. У 2014 р. папа Франциск та патріарх Варфоломій підписали декларацію, покликану продовжити діалог екуменізму. Головною метою обох сторін є поступовий шлях до усунення теологічних, богословських і політичних розбіжностей світового християнства. На цьому тлі актуалізується вивчення та переосмислення середньовічної церковної історії. Одним з головних аспектів діяльності тогочасної Римської Церкви було місіонерство, спрямоване на поширення християнства загалом і католицизму зокрема. На початку ХІІІ ст. виникла одна з найактивніших місіонерських одиниць Орден Братів Менших (далі-OFM). Упродовж семи століть послідовники св. Франциска розгорнули власні місії практично в усіх країнах світу, зокрема й на сході континенту. Серед основних напрямів діяльності міноритів були й терени Галицької, Волинської земель і Поділля, об'єднані від 1253 р. у королівство Русі. Орієнтація зовнішньої політики династії Романовичів на європейський Захід сприяла розвитку францисканських місій. Показово, що коронування Данила Романовича в середині ХІІІ ст. відбулося в контексті екуменічних переговорів між Римом та Нікеєю. Натомість Брати Менші стали безпосередніми учасниками цього процесу. Організація та функціонування вікаріату Русі OFM XIV-першої третини XV ст. заклала фундамент католицьких церковних структур у низці сучасних країн Східної Європи. Місія ордену на сході континенту триває й досі. Представництва різних гілок францисканців широко репрезентовані в Україні, Румунії, Литві, Молдові, Білорусі, Росії. Отже, вивчення місіонерської діяльності OFM на Русі упродовж XIII-першої третини XV ст. актуалізує суспільний інтерес до багатокультурних та міжконфесійних проблем Східної Європи в контексті євроінтеграційних та глобалізаційних процесів кінця ХХ - початку ХХІ ст. Піднесення францисканських місій у руських землях, спричинене заходами Казимира ІІІ (1310-1370) та всебічною підтримкою Римської Церкви упродовж 50-60-х років XIV ст., привело до утворення міноритського вікаріату Русі. Його поява вперше УДК 94 (100): 271.3: 262.146 (477.8)+(478)"13"

Статтю присвячено вивченню королівського привілею на право
вільного вирубування у вікторівських лісах крилоським підданим
галицько-львівського православного єпископа. Документ, виданий у контексті Гадяцької унії, спираючись на уставну грамоту- фальсифікат Галицької церкви князя Лева Даниловича, вперше чітко зафіксував існування поряд з архієрейським осідком на Крилоській горі однойменного сільського поселення.
Ключові слова: Крилос, монастир, Галицька церква, Вікторів,
королівський привілей.

У статті проаналізовано роль та участь францисканців в організації
латинських церковних структур у руських володіннях Казимира ІІІ. Активна діяльність міноритів у поліетнічних містах,
заангажованість у процес поставлення перших римо-католицьких єпископів Галицької митрополії, а також підтримка польського короля та його адміністрації привели до формування на межі 60-х – 70-х рр. XIV ст. місіонерського вікаріату Русі ОFM (Ordo Fratrum Minorum – Орден Братів Менших).

Львівський францисканський конвент Святого Хреста як осередок вікаріату Русі в 1372-1430 роках Центральним організаційним пунктом францисканських місій на Русі доби пізнього середньовіччя був Львів. Столичне місто галицько-волинських Романовичів, а згодом Руської землі в складі Польської та Угорської корони через динамічний політичний та соціально-економічний розвиток сформувало сприятливе середовище для місіонерської діяльності латинського духівництва загалом і міноритів зокрема. Активізація францисканських місій у руських землях, спричинена політикою польського короля Казимира ІІІ та всебічною підтримкою Римської церкви, привела до утворення вікаріату Русі Ордену Братів Менших. Поява цієї місіонерської адміністрації вперше простежується у двох відомих списках провінцій та вікаріатів Францисканського чину з 40-х і 80-х років XIV століття 1. Датування таких реєстрів можна співставити з часом утворення вікаріату Русі, для якого історики визначили відтинок між 1340-1345 рр. 2 , або період середини 1 Bullarium franciscanum romanorum pontificum constitutiones, epistolas, ac diplomata continens tribus ordinibus minorum, clarissarum, et poenitentium a seraphico patriarcha Sancto

Andrii Stasiuk (Halych – Ivano)Frankivsk)
Prince Svydrygailo in Halych
and the first written mention of Kalush
The article is devoted to the little)known episode of the stay of the
Lithuanian prince Svydrygailo Olgerdovych in Halych at the beginning of
the XV century. According to a document discovered recently by archivists
of the Central State Historical Archive of Ukraine in Lviv (hereinafter ) CSHAU
in Lviv), in 1400 Svydrygailo provided the village of Studinka (now the
village of the same name in the Kalush district of the Ivano)Frankivsk region)
and its outskirt to his dependent Hrytsko Kerdyievych. The newly
discovered source allows to significantly supplement the information about
the influence of the ruler of Podillia on the Halych land, and also records the
oldest written mention of the modern city of Kalush.
Key words: Halych, elder, Svydrygailo, Kalush, archive.

Стаття присвячена колекції богослужбових книг XVII–XX ст., котрі зберігаються у Націо­наль­ному заповіднику “Давній Галич”, або досліджувалися науковцями установи впродовж 1994–2018 рр. Головними об’єктами студій стали понад 50 екземплярів книг, що походять з парафій галицької церковної організації. Головно серед опрацьованих пам’яток домінують Євангеліє, Тріодь, Служеб­ник, Мінея, Часослов, Октоїх, Псалтир, Анфологіон та Апостол.  Особливу увагу приділено проблемі ка­та­логізації стародруків, а також вивченню їх у контексті джерелознавчої перспективи. Важ­ливий елемент дослідження становлять покрайні написи, насамперед представлені фундаційними текс­тами, які часто інформують сучасників про вже неіснуючі храми, фіксують імена жертво­давців, свя­щеннослужителів та дяків. Разом з тим на сторінках книг трапляються й неординарні за­мітки, наприклад фрагмент колядки, літописні свідчення чи виправлення літургійних текстів здійс­нені з конфесійних мотивів. Відтак, комплекс пам’яток, умовно детермінований, як галицькі церковні ста­родруки відкриває широкі перспективи для подальших історичних та релігієзнавчих студій краю.