Papers by Світлана Литвин-Кіндратюк
магістрантка II курсу факультету психології ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені В... more магістрантка II курсу факультету психології ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: Литвин-Кіндратюк Світлана Данилівна канд. психол. наук, доцент кафедри психології розвитку ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» УКРАЇНА Актуальність проблеми. На тлі глобалізації, змін модерного та постмодерного способу життя феномени модної поведінки трансформуються, стають індикатором психолого-історичних змін особистості. Ці зміни найбільш відчутні у молодіжному середовищі. У модній поведінці представників цієї вікової групи стають дедалі відчутнішими співвідношення між типовими та індивідуальними її рисами, між естетикою самовираження й психологією самоконтролю. Актуальним у психології бачиться дослідження нових форм прояву модної поведінки. До них відносимо звернення представників студентської молоді до новітнього варіанту фотопортрету-автофотопортрету. Стан розробки проблеми. Розробка проблеми модної поведінки студентства у соціально-психологічному вимірі широко представлена в дослідженнях А. Б. Гофмана, М. І. Кілошенко, Т. М. Нетусової. Натомість вивчення фотопортрету та автофотопортрету досліджується швидше міждисциплінарно як психологами, так і мистецтвознавцями. Мовиться про праці Н. В. Абросимової, К. А. Абульханової-Славської, Н. М. Богданова, А. В. Григор'єва, О. А. Джумайло, В. Л. Круткіна. В сучасних умовах перспективним бачиться студії явища автофотопортрету в контексті модної поведінки різних вікових груп. Мета. Аналіз явища автофотопортрету в контексті модної поведінки молоді. Виклад основного матеріалу. Мода являє собою складний соціокультурний феномен, який виконує низку соціальних функцій і розглядається в сучасних дослідженнях як механізм соціальної, культурної і психічної регуляції, що пов'язаний із основними цінностями і тенденціями розвитку суспільства. А. Б. Гофман зазначає, що мода-це один із механізмів суспільної регуляції та саморегуляції індивіда [1]. За М. І. Кілошенко в основі моди знаходиться ставлення індивіда до матеріальної та ідеальної моделі явищ та предметів, що створені на основі панівних тенденцій [2]. Разом з тим, модну поведінку можна вважати такою, що орієнтована на цінності, стандарти моди та включає її функції. Реалізується вона засобами моди, одним із найбільш яскравих є феноменів якої є автофотопортрет. Відомо, що в різних вікових періодах особистість проявляє відмінну зацікавленість модними взірцями та залученість до її форм. Оскільки, період пізньої юності характеризується процесами інтеграції в суспільство, молоді люди опираючись на високий освітній рівень, виявляють зрілий рівень пізнавальної мотивації у всіх сферах життя. Йдеться про студентів, яких можна
магістрантка 2-го року навчання факультету психології ДВНЗ «Прикарпатський національний університ... more магістрантка 2-го року навчання факультету психології ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: Литвин-Кіндратюк Світлана Данилівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології розвитку ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» УКРАЇНА Актуальність теми. В сучасному освітньому просторі підліток стає учасником різноманітних видів як узгодженої, конструктивної взаємодії з вчителями, вихователями, однолітками, так і неузгодженої, яка іноді набуває форм деструктивності. Йдеться про ситуації булінгу в середовищі підлітків, які також іменують «підлітковим булінгом». Вони охоплюють не лише вияви вербальної або фізичної агресії з боку ініціаторів цієї поведінки, а і реакцію жертви на вияви насильства, а також спостерігачів-учасників цієї ситуації. Більшість дослідників зосереджуються на аналізі поведінки булера та жертви, але невивченим залишається психологічний «внесок» в цю ситуацію інших учасників. Він виявляється насамперед у неконструктивності дискурсу, який передує булінгу-чутках, плітках, обмовах. Всі ці феномени можуть стати чинником ситуації булінгу, або істотним інструментом його вияву. Найменш дослідженим в дискурсивному плані в ситуації булінгу залишається феномен пліток. Він є поширеним видом дискурсу і водночас елементом ситуації булінгу. Саме через неоднозначність трактування функцій процесу пліткування в соціальній психології, його взаємозв'язок з булінгом у віковому аспекті залишається недостатньо вивченим. Стан досліджень. Перше ґрунтовне вивченням теми булінгу розпочав норвезький вчений Д. Ольвеус [5]. З-поміж українських вчених істотний внесок в розробку цієї проблеми здійснили О. Барліт [1], А. Король [2] та інші. Більшість з дослідників вважає, що булінг-це умисне, що не спрямоване на самозахист, тривале фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги до індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою. Якщо питання булінгу залишається в центрі уваги фахівців насамперед вікової психології, то феномен пліток зазвичай аналізується поряд з чутками, тобто як масовий соціально-психологічний феномен, а в локальних малих групах йому приписуються більше позитивні функції: тактична, розважальноігрова, соціального контрою, проекційно-компенсаторна (С. Готфрід [4], Т.Франк [3] та інші). Мета досліджень-проаналізувати феномен пліток як чинник ситуації підліткового булінгу. Виклад основного матеріалу. Плітки (англ. gossip)-особлива, зазвичай недостовірна інформація (яка її спотворює), що розповсюджується виключно в усній формі, так би мовити «по секрету», «з вуст у вуста» і найперше має оціночний характер. Популярність пліток у середовищі підлітків значною мірою
Psihologìâ osobistostì, 1970
Psychological Prospects Journal, 2017
Спираючися на герменевтичну парадигму, ритуальну поведінку особистос- ті трактують як регулярну п... more Спираючися на герменевтичну парадигму, ритуальну поведінку особистос- ті трактують як регулярну практику, що конструюється в контексті міжгрупової та міжособистісної взаємодії. Запропоновано модель видів соціального конструювання, яка конкретизується на основі психолого-історичних схем життєвого світу спільнот різного масштабу. Показано, що структура первісного колективного суб'єкта утворена конфігурацією феноменів ритуалу, міфу та звичаю в хронотопі сакрального місця події. Екзистенція локальної первісної спільноти спрямована на вертикальний загальноспільнотний діалог із минулими поколіннями та пантеоном богів. Зазначений діалог доповнюється міжгенераційним і горизонтальним гендерним діалогом, який відбувається і в сакральній, і в буденній сфері. Делокалізація міфоритуального процесу та виникнення нових форм культурного діалогу на основі доповнення усного звичаю традицією канонічних і світських текстів, призводить до зміни структури колективного суб'єкта. Нові форми соціаль...
Збірник наукових праць: психологія, 2019
У статті розглянуто розвиток особистості в контексті сучасних історико-еволюційних підходів у пси... more У статті розглянуто розвиток особистості в контексті сучасних історико-еволюційних підходів у психології розвитку та соціальній психології. Обстоюється доцільність збагачення методологічної бази цього пошуку на засадах ідей еволюціонізму, методологій загальної, вікової, соціальної психології, сучасної міждисциплінарної платформи «наук про розвиток» у зарубіжній психології. Показано, що історіоризація розвитку особистості виходить з пріоритетності соціально-історичної складової цього процесу, що представлена лінією історіогенезу. Акцент на соціально-психологічному аналізі зазначеної лінії передбачає долучення до спектру сутнісних характеристик розвитку особистості – контекстуальності, а також виокремлення концепту «між поколінна взаємодія» як «одиниці» аналізу цього процесу.
УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), 2019
Здійснено аналіз модної поведінки як соціокультурної практики у вимірах історичного розвиткуособи... more Здійснено аналіз модної поведінки як соціокультурної практики у вимірах історичного розвиткуособистості у річищі соціального конструкціонізму. У контексті традиційного, модерного та постмодерного побуту визначено етапи ритуалізації поведінки у системі моди. Показано, що на відміну від традиційного укладу життя в умовах модерного побуту зміни модної поведінка пришвидшуються. Мода втрачає риси відносної стабільності й набуває по лінії «соціальне – індивідуальне» форми ритуалізацій, що поєднується з індивідуалізацією. Внаслідок її десимволізації постмодерний побут тяжіє до реконструктивних стратегій поведінки у сфері моди.
Збірник наукових праць: психологія (Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія), 2019
У статті аналізується розвиток особистості на тлі стрімких соціальних трансформацій як складну с... more У статті аналізується розвиток особистості на тлі стрімких соціальних трансформацій як складну соціально-психологічну проблему, яка є одним з важливих викликів для сучасної психології. У контексті міждисциплінарного дискурсу виокремлюється соціально-психологічний ракурс її розгляду, наводяться моделі її дослідження. Пропонується доповнити соціально-психологічний аналіз зазначених змін діахронним розглядом ритмів соціокультурних перетворень у їх стосунку до особистості. Порівнюючи підходи до вивчення особистості на тлі революцій та соціальної еволюції початку ХХ століття та сьогодення окреслюється поле аналізу в межах двох основних модусів її існування – екстремального та повсякденного, що дозволяє на методологічному рівні поєднати ресурси синергетики вкупі з елементами психолого-історичного аналізу.
Psychology of Personality, 2017
У статті проаналізовано особливості зв’язку історичних фігурацій ритуально-побутової поведінки о... more У статті проаналізовано особливості зв’язку історичних фігурацій ритуально-побутової поведінки особистості та музично-акустичного довкілля соціальної спільноти на засадах трансдисциплінарного ритмоаналізу. Індикатором їхньої когерентності визначено ритми соціального конструювання регулярних практик в просторі поселень різного масштабу. Найперше вони стосуються ритуалів та ритуально- побутової поведінки особистості, які супроводжуються музикою різних інструментів. Розглянуто існуючі в сучасному інструментознавстві класифікації музичних інструментів, зокрема за основу аналізу взято систематику Е. Горнбостля – К. Закса. На основі реінтепретації результатів ритуалістичних студій в межах чотирьох основних напрямів виокремлено низку реляційних маркерів морфогенезу ритуалу (рекурентність, періодичність, рекурсивність, пертурбативність). Вони засвідчують основні типи ритміки психолого-історичних фігурацій ритуальної поведінки о...
Psychology of Personality, 2016
У статті з позицій соціального конструкціонізму аналізуються психолого-історичні трансформації ри... more У статті з позицій соціального конструкціонізму аналізуються психолого-історичні трансформації ритуальної поведінки у контексті структури релігійності. Їх особливості вбачаються в історичному фігуруванні ритуальної поведінки в якості регулярної практики, що відзначається закономірною ритмікою. На основі аналізу теоретичних підходів та результатів емпіричних студій в межах чотирьох течій дослідження ритуалу з’ясовано, що ритуальна поведінка особистості представлена континуумом форм соціальної стабільної поведінки. Вони відрізняються за характером повторюваності, що засвідчують неперервну ритміку ритуальної та ритуально-побутової поведінки, її фігуративний характер. Виокремлено низку реляційних маркерів морфогенезу ритуалу: а саме: рекурентність, періодичність, рекурсивність, пертурбативність. Згадані маркери засвідчують основні типи ритміки психолого-історичних фігурацій ритуальної поведінки особистості в межах традиційної, модерної та постмодерної релігійності. In the article from t...
Збірник наукових праць: психологія (Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія), 2018
В статті розглянуто проблеми трансформації предмету психології мистецтва у контексті праксеологіч... more В статті розглянуто проблеми трансформації предмету психології мистецтва у контексті праксеологічного повороту в психологічній теорії та арт-терапії. Обстоюється доцільність розширення предметного поля цієї міждисциплінарної області на межі соціальної психології, психології мистецтва та історичної психології. Розкрито провідне значення соціокультурної парадигми та системного підходу в аналізі структур художньої комунікації. Показано, що історіоризація соціальної психології мистецтва збагачує її методичний арсенал засобами діахронного аналізу форм світу мистецтва, психолого-історичної реконструкції особливостей розвитку мистецько-естетичної поведінки особистості в контексті способів естетизації повсякденності.
Psychology of Personality, 2020
У статті розкривається стратегія організації дослідження в галузі соціальної історичної психологі... more У статті розкривається стратегія організації дослідження в галузі соціальної історичної психології на засадах збагачення змісту принципу історизму та поля понять, що описують логіку «історіоризації» особистості у світі, що стрімко змінюється. Окреслено способи організації дослідження, які містять варіанти синхронічного та діахронічного способів аналізу. Показано, що у процесі розвитку особистості в онтогенезі елементи діахронічного розгляду є складовою синхронічного трактування отриманих результатів, оскільки у його перерізі маркується дискретна мить історії в шерезі подій життя певного покоління та на тлі сучасної соціальної ситуації розвитку. Натомість діахронічний аналіз визначено різновидом стратегії «аналізу процесів», що звернутий до вимірів історичного процесу. Він апелює до окремого типу розвитку – історіогенезу особистості, якому притаманні гетерохронність, міжпоколіннєва спадкоємність та соціокультурна контекстуальність. Окреслено види діахронічного аналізу: «масштабни...
Uploads
Papers by Світлана Литвин-Кіндратюк